☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Три брати і мертва царівна
Українська народна казка Кіровоградщини

В якомусь царстві, якомусь государстві, жив цар з царицею, і була в них дочка на виданні. Але якийсь змій-колдун заколдував її. Весь час вона спала, тільки опівночі прокидалася і висмоктувала кров із молодих хлопців.

Помістили її в церкві на престолі у труні. Чари могли зійти з царівни тільки тоді, коли хтось із хлопців тричі заночує біля царівни і залишиться живим. Цар оголосив, що хто залишиться живий на ранок, за того він віддасть свою дочку заміж і дасть в придане півцарства.

От і почали з’їжджатися з усього царства молоді хлопці. Дійшла черга до трьох братів. Два з них були розумні, а третій Іванушка-дурачок.

Їхали вони через поля, через дрімучі ліси. От на їхній путі зустрівся у болоті сивий бородатий дідусь. Почав просити братів про допомогу, але два старші брати відмовились, а найменший Іванушка допоміг дідусю вибратись із болота. Дід подякував та й пішов своєю дорогою.

Їдуть вони далі, до царського двору і на їхній дорозі трапилась річечка. А у воді побачили старого сивого дідуся. Він просив про допомогу. Старші брати відказали, а Іванушка-дурачок знову допоміг дідові. Так брати дістались царського двору.

Ввечері позвали старшого Петра. А він був хитрий, сам не хотів іти. Почав просити меншого брата, Іванушку. Він погодився. Коли підійшов до церкви, перед ним явився той старий дідусь. А це був не простий дідусь, а святий Миколай Чудотворець. Дав він Іванові медяників-пряників і сказав йому:

— Коли царівна опівночі проснеться, то ти до неї не підходь, а кинь їй медяників. Вона буде десь годину жива, а потім знову засне.

Так Іван-дурачок і зробив. Коли годинник пробив рівно північ, царівна проснулась і просила Івана підійти до неї, але він не підходив. Давав їй їсти по декілька медяників, і через годину царівна знову заснула. Коли зійшло сонце, двері церкви відкрили і побачили, що Іван-дурачок вийшов живий. Цар здивувався, та він не хотів віддавати заміж свою доньку за Івана-дурака.

На другу ніч прийшла черга до середнього брата Василя, але він також не хотів іти. Попросив, щоб менший брат Іван пішов і за нього. І знову все повторилось, тільки царівна уже довше вередувала, бо була голодна. На ранок, коли зійшло сонце, Іван знову з церкви вийшов живий.

На третю ніч пішов Іван за себе, і знову явився Миколай Чудотворець. Сказав, що на цю ніч царівна буде дуже голодна і підійде до нього. Він дав Івану гвоздя й молотка і сказав:

— Коли підійде до тебе царівна, треба буде її прибити до підлоги, а коли зійде сонце, то з неї зійдуть всі чари.

Іван так і зробив.

От на ранок відкрили церкву і побачили, що царівна не спить, а стоїть поруч з Іваном. Цар дотримався свого слова: віддав царівну і спорядив братів у дорогу. Дав повну карету золота і бочки вина. От коли повертались брати з царівною додому, то старші задумали вбити Івана-дурня і забрати собі золото і царівну. Коли вони в’їхали в дрімучий ліс, знову по дорозі їм зустрівся Святий Миколай. Махнув він чарівною паличкою, і все зло з братів вийшло. А з царівни вилетіла вогняна стріла, вся випита нею людська кров, і стала вона доброю дівчиною, а Іван-дурачок став розумним. Справили весілля і зажили вони довго і щасливо.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

185 (8080). Три брати і мертва царівна. СУС 307. Записав Кобець Владислав 2010 року. Кожухівська Галина Родіонівна (1948). Кіровоградська область, Ульянівський район, Кам’яна Криниця