Українські народні казки

Три дочки

Українська народна казка Полтавщини

Жив колись бідний чоловік. І була у нього дуже красива дочка. Та вони були бідні, а багаті не брали бідних заміж. А що дівчина була дуже гарна, її сватали і багаті хлопці.

Прийшов перший багатий сватать. Батько зрадів, що дочка буде жить у багатстві, і пообіцяв йому. Тільки той пішов, прийшов другий сватать. Батько пообіцяв і йому, бо був уже під чаркою. Тільки другий пішов, прийшов третій. Він і тому пообіцяв.

На неділю мали прийти усі три женихи на заручини. Тут батько і схопився:

— Що я наробив? У мене одна дочка, а я трьом пообіцяв! Що я їм скажу в неділю?

Пішов у друге село до братів попросить поради. Зустрів по дорозі старого діда. Той питає, чого він такий сумний. Чоловік і розказав, що у нього одна дочка, а він її трьом женихам наобіцяв. Як же йому бути? А дід і каже:

— Ти не журись. В одного брата попроси собаку, а в другого свиню. Дома запри їх у коморі разом з дочкою. А далі все станеться як треба.

Так батько і зробив. Прийшли три женихи до хати, посідали і питають:

— Де ж дочка?

— Побігла до сусідки, — каже батько.

Він посидів трохи з женихами і пішов надвір. Відчинив комору, а там три красуні-дівчини. Зайшли вони до хата, і кожна сіла коло свого жениха. А на другу неділю усі вийшли заміж.

Після весілля батько пішов провідать дочку. Іде і журиться, бо не знає, яка з трьох дівчат його рідна дочка. Дорогою стрічає того самого діда. Дід і питає, чого він і тепер невеселий. Чоловік розказав про свою біду. Дід порадив:

— Якщо прийдеш до котроїсь з дівчат і не застанеш дома, знай, що вона собача. А якщо серед дня буде лежать у постелі, значить, вона свинська. А як прийдеш до рідної, хоч і дуже рано, вона вже наварила їсти.

Прийшов батько до першої, нема дома. Зять каже, вона поки не оббігає все село, додому не вертається. А тоді приходить і віддихується. Батько подумав: «То собача дочка, бо нічого не робить. А як прибіжить додому, аж язика вивалює».

Пішов до другої. Каже зять, що його жіночка досі у постелі, любить довго валяться. А як устане, то все щось перекидає, кругом риється. Батько подумав: «То свиняча дочка».

До третьої дівчини прийшов дуже рано. А вона вже їсти наварила, батька зустріла, повела до хати і дала поїсти тепленького.

Батько зрозумів, що то його рідна дочка. А коли повернувся додому, то всім розказав, як знайшов свою дочку.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

61 (4653). Три дочки. СУС —828*. Записав Бондаренко Іван (7 клас) 2008 року. Карпенко Катерина Яківна (1940). Полтавська область, Лохвицький район, Харківці