Українські народні казки

Три зернятка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це за царя Панька, як була земля тонка. Коли її брали у жменьку, то було видно дірку кругленьку.

Жили тоді в одному селі чоловік та жінка. Добре їм велося, бо своє поле мали, а на господарстві — конячку та корівку. Та не дурно їм те добро дісталося: обоє роботящі були. От тільки була у них одна біда: дітей не було.

Ось одного разу пішла жінка до ворожки, понесла їй молока, яєць, полотна. Та старенька тільки прошамкотіла:

— Що перше побачиш на дорозі, те й з’їж!

Зчудувалася жінка, аж розсердилася, махнула рукою та й пішла. Тільки-но відійшла, а їй під ноги хрусь — горішок! З’їла його жінка.

От пройшло скільки-то врем’я народилася у жінки дівчинка. Так і назвали її Оришкою, бо з горішка.

Виросла дівчина чорнобровою, білолицею, працьовитою. От була Орися в полі, коли бачить летить голуб, а за ним — яструб. Наздогнав голуба та й б’є. Орися схопила палку і відігнала яструба, а зраненого голуба взяла та й почала вихожувати.

Пройшло трохи часу. Їхав селом старий панич, побачив Орисю і полюбилася вона йому. Надумав панич вкрасти дівчину у батьків. Наказав слугам викрасти її та завезти у лісову хатину.

Сидить Орися у хаті й плаче. Коли чує: тук-тук. Дивиться, а то її голуб. Залетів він через віконце, а в дзьобі три зернятка. Зрозуміла Орися, що зернята не прості. Кинула одне — двері й розкрилися. Дівчина взяла голуба, кинулась у двері і побігла.

Коли чує: туп-туп! Оглянулася, а то пан і його слуги біжать. Кинула Орися друге зернятко і враз виросла колюча шипшина. Дівчина побігла далі, а пан і слуги довго лізли через кущі, подряпалися так, що не дай Боже!

Знову пан і слуги наздоганяють Орисю. Кинула дівчина третє зернятко і поріс червоний мак. Та такий, що пан і слуги до нього, а він їх вогнем палить. Попечені кинулись переслідувачі далі за Орисею. Ось-ось наздоженуть.

З усіх ніг біжить Орися. Ось і село вже близько. Уже й дзвони дзвонять на утреню. Та знесилилась дівчина і схопили її слуги. Раптом, як випурхне голуб із рук Орисі, впав на землю і став парубком. І здивувалися пан і слуги, так і остовпіли навіки.

— Орисю, ти не голуба врятувала, ти мене вирятувала з рук злого чаклуна, — сказав хлопець, — сьогодні із дзвонами скінчилося моє закляття.

Повернулася Орися із парубком додому, побралися вони та жили довго і щасливо.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Поляков Олег Петрович (1955 року народження), Дніпропетровська область, Павлоградський район, Павлоград
59 (7210). Три зернятка. СУС 313Н*. Записала Тягур Світлана 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.