Українські народні казки

Три змії Гориничі та три брати

Українська народна казка Поділля

Багато років з того часу спливло, але таке на світі колись було.

Одного того й самого дня у Зміїхи народилося троє дітей: Змій Горинич трьохголовий, Змій Горинич дев’ятиголовий, і Змій Горинич дванадцятиголовий. А в сім’ї у жінки теж народилося троє синів: Іван, Василь та Дем’ян.

І змії і хлопчики росли не по днях, а по годинах. Через якийсь час жінка та Зміїха захотіли дізнатися про долю своїх дітей. Обоє звернулися до тої самої ворожки.

— Твоїх синів можуть убити троє братів-близнюків, що в той же день народилися, — такі слова почули обидві.

Мати Зміїха вирішила вбити людських дітей, а мати-жінка захотіла вберегти синів і попросила двох своїх бездітних сестер взяти собі по хлопчикові, ті з радістю погодилися. А тим часом старший Змій літав, зазираючи у вікна кожної хати, щоб побачити трьох немовлят, яких мав убити. Ото літав, літав, та аж нарешті лопнув від гніву, бо трьох хлопчиків-близнюків у жодній хаті так і не знайшов.

Змії молоді гралися, людей лякали, хати палили, кожен свою силою хвалився, а мати раділа, бо думала, що її чоловік встиг людських дітей вбити. А Іван, Василь та Дем’ян вчилися добро робити, людям допомагати. Сили їхні зростали, не хотіли хлопці більше із тим злом, яке змії приносили, миритися.

Коли сповнилося їм по 18, зібралися разом три сестри, розказали хлопцям про їх народження та пророцтво ворожки. Зраділи юнаки, що вони рідні брати, кажуть:

— Ми завжди один за одного горою стояли, а вас всіх трьох своїми вважали і вважати будемо. Та тепер ми маємо досить сили, щоб зміїв, які в один день із нами народилися, перемогти і їхні злочини припинити.

Поблагословили матері синів і пішли ті до Зміїв Гориничів. А тим часом Змії Гориничі по світу літали, пригод шукали. Здибалися вони на полі, трьохголовий хвалиться:

— Я три села спалив.

Дев’ятиголовий:

— А я — дев’ять!

А дванадцятиголовий:

— А я — дванадцять!

Тоді давай сваритися:

— Ти слабак!

— Сам ти слабак!

Тоді вогнем від гніву дихати почали. Весь вогонь видихали. А тут Іван, Василь та Дем’ян зміїв побачили.

— Ми на бій вас викликаємо, — кажуть.

Розреготалися змії:

— Та ми вас за мить знищимо.

— Не спішіть хвалитися, давайте краще битися! — відказали хлопці та стали пліч-о-пліч.

Змії вогнем уже дихати не можуть, але сил у них багато. Билися день, билися другий, на третій день сили в усіх стали вичерпуватися. Вибив із рук Дем’яна дванадцятиголовий змій меча, та підхопив його Василь, братові подав. У цей час дев’ятиголовий хотів Василя вдарити, але Іван той удар на себе прийняв. Почали Змії знов між собою сваритися, удари частіше пропускати.

Коли сонце спустилося, один за одним попадали змії бездиханними. Тоді стомлені брати заснули богатирським сном. Спали вони три дні і три ночі, а коли прокинулися, повернулися додому, поклонилися матерям. Зібралися усі люди перемогу братів святкувати. А стара Зміїха про це почула і дух випустила.

Тут і казці кінець, а хто слухав — молодець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

139 (6396). Три змії Гориничі та три брати. СУС —. Записано 2009 року. Добровольська Олена Григорівна (1928). Вінницька область, Барський район, Попівці