Українські народні казки

Три нерозумних чоловіки

Українська народна казка Закарпаття

Зійшлися три чоловіки й говорили собі. Єден каже:

— Я би любив, щоб нікому не був нич винен. А другий:

— Я любив би бути із царем на обіді. А третій:

— Я би любив з царицею спати.

Викликає їх до себе цар. І каже тому, що хотів би з царем бути на обіді:

— Сідай.

І поклав цар дві тарілки обом їм їсти. А над царською головою висіла шабля. Кивається на ниточці. Цар сказав тому під шаблею сісти, а він дивиться та й відступається.

— Що, боїшся?

— Та може це ся урвати.

— Отака й моя вечеря.

А другого, того, що хотів би з царицею спати, посадила цариця за стіл і принесла дорогий таріль і просте блюдечко. І поклала то саме їсти як там, так і там.

— Но, обідайте. Ну як, чоловічку, на котрому тарілі май ліпша

їда?

А той відповідає:

— Однакова на обох.

— Отакі й ми, жінки. І цариця, і проста жінка однакові. А тоді цар звідає того третього:

— А ти що казав?

— Казав, я би хотів, щоб не був нікому винен нич. А цар йому:

— Я цар — і я винен. А ти хотів, щоб не винен був?

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Вучкове, Міжгірського району, Закарпатської області
11 вересня 2002 року
Оповідач: Юрик Дмитро Іванович (1911 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.