Українські народні казки

Тридцять Три Нещастя

Українська народна казка Поділля

Жив собі парубок, якого всі називали Тридцять Три Нещастя. То вже він змалку таким вдався, що ніколи йому не щастило. Усі на ставку каталися — в ополонку він провалився, усі під яблунею яблука збирають — найбільше яблуко йому на голову звалиться, у всіх риба ловиться — у нього хоч би одна клюнула. Ріс і нещастя його щодня супроводжувало. Град вибивав посіви, повінь заливали хату, шуляк крав курчат. А коли блискавка спалила його хату, пішов він у світ ловити птаха щастя.

Ото заходить в одне село, а вже темно стало. Проситься у першу хату переночувати. Вийшов старий чоловік та й каже;

— Ми не проти, щоб ти у нас переночував. Але я тобі зразу хочу сказати, щоб потім не шкодував. Є у нас із жінкою одним-одна дочка, всі її звуть —Тридцять Три Нещастя. То тут за ніч може якесь лихо статися.

— Мені вже нема чого боятися, — відказав парубок.

Зайшов він до хати. Його привітали жінка з дочкою, накрили вечерю. Поїли вони.

— Як це так, — каже жінка, — що за час вечері нічого поганого у нас не сталося? Навіть миска не розбилася.

А тоді продовжує:

— Як побачила я, що з мою дитиною все щось стається, то пішла до ворожки. А та мені сказала, що мою дитину покинуть нещастя тільки тоді, коли вона зустріне чоловіка такого ж невезучого. Чи ти, чоловіче добрий, часом не такий?

Признався той, що його тоже називають Тридцять Три Нещастя. От і по дорозі до них його встигли собаки покусати, на нього звалилася висока тополя і провалився він у холодну воду на мосту, що сто років до нього простояв.

Зраділи чоловік і жінка. Парубок і дівчина вподобали одне одного. Одружилися вони і більше ніколи нещастя до них не навідувалися.

Мотузок обривається, а казочка кінчається.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

144 (6401). Тридцять три нещастя. СУС —. Записано 2009 року. Москальчук Євгена Мартинівна (1928). Вінницька область, Барський район, Попівці