Українські народні казки

Туманець

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Рано-вранці, коли ще всі діти сплять, тихесенько виходить зі своєї схованки на леваді туманець. Позіхає, потягається, а потім бере голубу лієчку і рушає на городи.

Кропить картоплю, і вона прокидається від сну. Кропить лапате гарбузиння і гарбузові квітки, в кукурудзяні рурочки росяниці поливає. До огірків, до помідорів завертає.

— І мені, — рипить капуста.

Ось лієчка вже порожня, і туманець іде на леваду й знову повертається вповні. Отак усіх городніх мешканців туманець на світанку обійде, оббризкає росяницею. Буде спекотно вдень, ось і нап’ються вони.

А як тільки сонце викотиться із-за старих верб, туманець зникає.

А знаєте, де він ховається? У старій копанці. Тільки вдень його не розглядиш.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

127 (5168). Туманець. СУС —. Записано 2008 року. Озерна Валентина Яківна (1951). Черкаська область, Жашківський район, Жашків