Українські народні казки

У чому сенс життя

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це було тоді, коли діди наші ще не народилися, і прадіди теж, коли ще день і ніч разом могли зустрічатись, а сонце і вночі, і вдень світило.

На березі річки Тікич стояв палац. Жив в ньому цар могутній. Правив він землею багатою. І люди любили свого правителя, бо господарював він мудро. Всі були веселі, вміли працювати і відпочивати. Разом співали, разом раділи, а коли неприємність, то разом і плакали. Ось які люди жили там!

Та було в царя найдорожче багатство — його діти. Тридцять синів та тридцять дочок. Довкола батька вони, ніби ті зорі на небі. Улюбленицею була у нього найменша дочка на ім’я Зоряна.

Щодня цар виходи в на берег широкої річки.

— Розкажи нам, батьку, що там за річкою діється, — просили діти.

— Там теж люди живуть, тільки вони не вміють так жити, як ми. І я мрію, щоб ви, коли підростете, поїхали за той берег річки і навчили людей тому, що ми вміємо, — відповідав на це батько

— Сумно. Але ми бажаємо жити тут, біля тебе. Як жити без домашнього вогнища? — запитувала менша дочка Зоряна.

— Так повелося. Це закон предків. Люди — це мандрівники. Переходячи на нові місця, люди приносять щось нове, своє, хороше. І ми беремо від них нове.

Діти росли. Набиралися мужності, мудрості і чекали на той час, коли треба відходити з рідної домівки. І ось прийшов час. Всі діти зібралися. Вийшов до них цар і промовив:

— Не забувайте, діти мої, про все, чого я вас навчив. Допомагайте людям і не забувайте рідний дім.

Розлетілися діти в різні краї. Довго чекав батько вісточки від дітей. Минуло небагато років. Повернулася додому тільки одна найменша дочка, яка змогла порадіти за своє виховання і подякувати батькові за все, що від нього отримала. В тому краї, де опинилася, вона змогла переконати людей жити

правильно, уникати війн, вміти виходити із скрутних становищ тільки по-розумному, знаходити вихід тільки спільно. Адже сила в єдності.

А що ж трапилось з іншими дітьми? Заздрощі, війни, жадоба до багатства, суперечки — все це поглинуло і проковтнуло інших нащадків царя.

Із всіх дітей тільки одна дочка зрозуміла сенс життя. Батько зрадів. Життя прожив недарма.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

27 (5086). У чому сенс життя. СУС —. Записала Глущенко Людмила Михайлівна 2008 року. Халабуда Анатолій Іванович (1938). Черкаська область, Христинівський район, Юрківка