☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Улюблені прикраси Мокринки
Українська народна казка Кіровоградщини

Колись давно, ще за сивої давнини, у маленькій хатині край села жила дівчинка Мокринка з матір’ю. Вони були бідні, але дівчинка мала невеликий золотий гребінець і золоте намисто. Ці прикраси дісталися їй від бабусі. Мокринка тішилася ними і часто бавилася. Заколювала волосся гребінцем, на шию чіпляла намисто, сідала біля струмка і дивилася на своє відображення.

Якось дівчинка замріялася над водяним дзеркалом. Аж чує голос матері:

— Мокринко, треба пшона натовкти!

— Зараз, — відказала донька, а сама навіть не ворухнулась.

— Мокринко, чого ж ти баришся? — знову озвалася мати. — Адже час обід варити.

А донька їй у відповідь:

— Та зараз йду!

Дівчинка підвелася, насипала проса в ступу й почала хутенько товкти. Аж упріла біля роботи.

«Коли б гребінець та намисто не потьмяніли від поту», — подумала вона. Та й зняла з шиї намисто, а з волосся гребінець і почепила це все на небо, що зависло над її головою.

А тим часом від ударів товкачки небо все вище піднімалося. Коли ж нарешті Мокринка помітила, воно піднялося дуже високо. Дівчинка хотіла дістати свої прикраси, та марно. Вона заплакала і покликала матір. Але й та не змогла їй допомогти.

Шкода було мамі доньки. А ввечері вони побачили на небі золотий гребінець — місяць і розсипані довкола зорі.

Зраділи, милуючись красою місяця і зір. А матуся додала:

— Тепер не тільки ти, а й багато інших людей зможуть милуватися ними.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

273 (8175). Улюблені прикраси Мокринки. СУС —, новотвір. Записала Степаненко Діана 2010 року. Ященко Галина Миколаївна (1948). Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Глодоси