Українські народні казки

Хворий ведмідь

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив колись могутній ведмідь. Та здолала його старість. Повипадали у ведмедя зуби й пазурі. Дичина, яку він раніше полював за виграшки, тепер тікала від нього. Думав-думав старий ведмідь, як зарадити лиху та й надумався. Пустив чутку, що дуже занеміг. А сам ліг у барліг та й лежить. Стали приходити звідусіль звірі провідати хворого. Почула лисичка й собі прийшла одвідати давнього знайомого. Стала біля барлогу й питає:

— Як же твоє здоров’я, друже?

А той відповідає:

— Лисичко-сестричко, чому ти стоїш так далеко від мене? Всі приходять і розпитують про моє здоров’я отут, біля мене. Ходи ж і ти ближче до мене.

А лисичка йому на те відповідає:

— Друже-ведмедику, приятелювати з тобою — це дуже добре. Але я помітила сліди лише тих, хто заходив до тебе. А слідів тих, хто вийшов би звідси, щось не бачу. Через те я й гадаю, що найкраща дружба з тобою, розпитати здалеку про твоє здоров’я та й піти.

А тоді лисичка майнула хвостом та подалася у ліс.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

19 (5076). Хворий ведмідь. СУС —. Записано 2008 року. Мазуренко Ганна Михайлівна (1923). Черкаська область, Христинівський район, Сичівка