Хитра лисиця Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Пішов якось чоловік до лісу. Бачить біля дерева спить лисиця. Вирішив він її спіймати і зняти шкірку на комір. Приніс її додому та й почав гострити ножа, щоб зняти з неї шкіру. А лисиця почала проситися:
— Не ріж мене, краще продай та й отримаєш великі гроші.
Поніс чоловік лисицю на ярмарок, по дорозі зустрів товариша. Той питає:
— Що ти там несеш?
— Несу лисицю продавати.
— То продай мені.
— Даси сотню, то продам, а ні то йду далі.
Продав чоловік лисицю. Вийшовши з ярмарки, лисиця почала проситися:
— Відпусти мене погуляти
А чоловік:
— А якщо ти втечеш?
Лисиця відповідає:
— Я знаю, де ти живеш, сама прийду.
Відпустив він лисицю, та й втекла вона в ліс. Приходить чоловік додому і питає жінки, чи не приходила лисиця, яку купив за сотню на ярмарку. А жінка каже:
— Нікого не було, іди за село, може, вона там сидить.
Вийшов чоловік за село, ходив, ходив цілий день і ніде лисиці не бачив. Приходить додому та й каже:
— Пропала лисиця, та й сотня пропала, що я за неї віддав. Отакий-то дурень я був, що повірив лисиці.
Хитра лисиця Українська народна казка Кіровоградщини
Летіла над селом ворона та й схопила на подвір’ї курча. Курча було чимале, уже в пір’ячко вбиралось.
Полетіла ворона із здобиччю у дальній лісок, сіла на дерево, невисоко від землі і почала клювати курча. Побачила це лисичка й теж захотіла молодої курятини. Походила вона під деревом, позаглядала, а тоді каже:
— Яка ж ти гарна птиця! Любуюся тобою, милуюся, а намилуватися не можу. І ніс гарний, і хвіст хоч куди! А пір’ячко на сонці аж блистить. Тобі до пари лише орел. Та й їси ти не що-небудь, тож голосок напевно, як у ангела.
Ворона почала умлівати від цієї похвали так, що забула про курча, яке тримала в дзьобі, та як крикне:
— Так! Так!
Курча впало додолу, а лисичка схопила його і побігла геть.
Хитра лисиця Українська народна казка Кіровоградщини
Одного разу у лісі звірі влаштували собі свято. Кожен звір приніс те, що мав. А лисиця хитра, нічого не взяла. Сама тихенько підкрадеться, то там трохи лизне, то там, так їжа й зникає. Помітили звірі, що лисиця їжу потроху під’їдає, та й надумали провчити її.
Поклали на тарілку шишку, та й накрили листячком. Тільки вона на зуб, а зуб тріснув та й зламався. Втекла лисичка.
Ось вам, діти, приклад, що не можна красти. Мало того що нічого не принесла, а ще й чужого наїстися хотіла. Жадібність, корисливість ніколи не прикрашає людину.