Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка підкралася лисичка.
— День добрий! — гукнула вона. — Почула, як ти гарно кукурікаєш, чудовий в тебе голос, тільки не знаю, чи вмієш ти співати, як співав твій батько.
— А як же співав мій батько?
— Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно кукурікав, що й ну...
— І я зможу, — сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати.
— А чи зможеш ти вистояти на одній нозі і, заплющивши очі співати?
— Зможу, чого ж не зможу.
Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його. Понесла лисиця його у ліс і хотіла вже з’їсти, а він і каже:
— Твоя мати не так робила.
— А як же вона робила? — спитала лисиця.
— Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.
— Я вся вдалася в матір! — промовила лисиця і, заплющивши очі, почала щось шепотіти.
Півень тільки цього й чекав, злетів на дерево і втік від лисиці.
— Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив, — облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.
Хитрий півень Українська народна казка про тварин
Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка підкралася лисичка.
— День добрий! — гукнула вона. — Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.
— А як же співав мій батько?
— Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно кукурікав, що й ну...
— І я зможу! — сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати.
— А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши очі, співати?
— Зможу! — крикнув півень.
Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його.
Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з’їсти, а він і каже:
— Твоя мати не так робила!
— А як же вона робила? — спитала лисиця.
— Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.
— Я вся вдалася в матір! — промовила лисиця. Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти.
Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.
— Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив, — облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.
Хитрий півень Українська народна казка Чернігівщини
Жив-був півень. Старий був, та найрозумніший в усьому курнику. Заліз раз півень на тин та й давай співати. Та так голосно, що більше нікого вже не було чути. А тут лисичка з лісу тихенько підходить.
— Здрастуй, півнику! Голосно ти тут кукурікаєш, але твій батько ще краще вмів.
Півень як закричить:
— Як це краще? Я співаю найкраще!
— Та треба, щоб ти очі закривав, коли співаєш та одну ногу піднімав.
Півень так і зробив. А лисиця схопила його, дістала ножа і давай пір’я на шиї скубати. Думає півник, як йому викрутитися і каже:
— А твоя мати перед тим, як різати півня, пісню співала. А ти мовчиш, як німа.
Лисичка аж підстрибнула від образи.
— І я так роблю! Я ще краще роблю!
Стала, лапи склала, очі закрила і давай виводити пісню. А півень махнув крилами та й полетів собі.
Лисиця як побачила, аж розсердилася. Та облизалася і пішла голодна до лісу, щоб ще когось обдурити.
Хитрий півень Українська народна казка Полтавщини
Злетів півень на тин, затріпотів крилами й закукурікав. Почула його лисичка й прибігла під двір.
— Доброго ранку, пане! — крикнула вона до півня. — Почула, як ви кукурікаєте, і не втрималася — прибігла послухати. Який у вас чудовий голос, пане! Тільки не знаю, чи вмієте ви так співати, як батько ваш співав?
— А як же мій батько співав? — поцікавився півень.
— Він стрибав по тину на одній нозі, заплющивши одне око, та так гарно кукурікав!
— Ну, то й я так зможу! — сказав півень, заплющив одне око та й закукурікав щосили,
— А чи зможеш ти ще й на одній нозі постояти й заплющити обидва ока?
— Зможу!
Тільки-но заплющив півень очі та зігнув одну ногу, лисичка його вхопила й побігла до лісу. Принесла його до своєї хати, хотіла вже з’їсти, але він каже:
— Твоя мати не так робила!
— А як же вона робила? — спитала лисиця.
— Вона перед тим, як з’їсти півня, обов’язково співала пісню, заплющивши очі.
— Я вся вдалася в матір, — заявила лисичка.
Заплющила вона очі та й ну собі співати. А півню тільки того й треба: змахнув крилами та й подався геть з хати.
— Півень мене перехитрив! — тільки й сплеснула лапками голодна лисичка.