Українські народні казки

Хитрий півень

Українська народна казка про тварин

Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка підкралася лисичка.

— День добрий! — гукнула вона. — Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.

— А як же співав мій батько?

— Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно кукурікав, що й ну...

— І я зможу! — сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати.

— А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши очі, співати?

— Зможу! — крикнув півень.

Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його.

Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з’їсти, а він і каже:

— Твоя мати не так робила!

— А як же вона робила? — спитала лисиця.

— Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.

— Я вся вдалася в матір! — промовила лисиця. Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти.

Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.

— Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив, — облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.

Походження та примітки

Хитрий півень Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 61. Зап. Н. Решетицька в 1965 р. у Володимирецькому р-ні Ровенської обл. від Ф. Л. Пампушик (1940 р. народження, освіта — 7 кл., працює в лісгоспі). Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 14-3, од. зб. 558, арк. 24—25.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

СУС —, порівн. 56D*

Хитрий півень

Українська народна казка Полтавщини

Злетів півень на тин, затріпотів крилами й закукурікав. Почула його лисичка й прибігла під двір.

— Доброго ранку, пане! — крикнула вона до півня. — Почула, як ви кукурікаєте, і не втрималася — прибігла послухати. Який у вас чудовий голос, пане! Тільки не знаю, чи вмієте ви так співати, як батько ваш співав?

— А як же мій батько співав? — поцікавився півень.

— Він стрибав по тину на одній нозі, заплющивши одне око, та так гарно кукурікав!

— Ну, то й я так зможу! — сказав півень, заплющив одне око та й закукурікав щосили,

— А чи зможеш ти ще й на одній нозі постояти й заплющити обидва ока?

— Зможу!

Тільки-но заплющив півень очі та зігнув одну ногу, лисичка його вхопила й побігла до лісу. Принесла його до своєї хати, хотіла вже з’їсти, але він каже:

— Твоя мати не так робила!

— А як же вона робила? — спитала лисиця.

— Вона перед тим, як з’їсти півня, обов’язково співала пісню, заплющивши очі.

— Я вся вдалася в матір, — заявила лисичка.

Заплющила вона очі та й ну собі співати. А півню тільки того й треба: змахнув крилами та й подався геть з хати.

— Півень мене перехитрив! — тільки й сплеснула лапками голодна лисичка.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

89 (4983).Хитрий півень. СУС порівн. 56Д*. Записала Свистун Марина 4 березня 2008 року.
Оповідач: Лашко Олександра Пимонівна (1931 року народження), Солониця, Козельщинський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.