Українські народні казки

Хитрий чоловік

Українська народна казка Полтавщини

Якось ішов дроворуб лісом і проходячи на кладці впустив сокиру. Сів на кладку та й плаче. Аж тут випливає золота рибка та й питає:

— Чого ти плачеш?

Старий дроворуб розповів, що була одна сокира в нього та й та утонула. Пірнула рибка у воду, дістала золоту сокиру і дає чоловікові.

— Це дуже гарна сокира, але в мене була не така, — відказав той.

Тоді рибка дістала із води срібну сокиру, але чоловік відмовився і від неї. Довго рибки не було. Нарешті принесла вона його стару сокиру. Чоловік зрадів, подякував та й хотів іти. Але рибка віддала йому ще й золоту та срібну за його чесність.

Йдучи додому він зустрів свого сусіда. Той запитав, де чоловік узяв такі гарні сокири. Старий і розповів.

Тоді сусід узяв свою найкращу сокиру, пішов до річки. Упустив її у воду, а сам сів на березі та й журиться. Коли це випливає золота рибка та й питає, чого він сумує. Чоловік розповів про свою біду. Пірнула рибка і винесла його сокиру. Тоді чоловік почав кричати, що в нього була золота сокира.

Мудра рибка мовчки повернулася і поплила, а чоловік зостався без сокири.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

48 (4640). Хитрий чоловік і золота рибка. СУС 729. Записала Чернякова Тетяна (10 клас) 2008 року. Зеленська Ольга Федорівна (1946). Полтавська область, Лохвицький район, Западинці

Хитрий чоловік

Українська народна казка Поділля

Одного разу їдуть пан і фурман дорогою, дивляться аж чоловік сохою землю оре. От пан і каже до фурмана:

— Біжи-но спитайся того мужика, що він робить.

Приходить фурман і каже:

— Оре, пане, землю.

Панові закортіло посміятися з мужика і знов посилає фурмана:

— Спитай, чи всі в його роду такі дурні, чи тільки він один.

Приходить фурман та й каже:

— Казав мужик, що з їхнього роду є половина розумних, а половина дурнів, а що з панського роду, то всі дурні.

Проїхали трохи, панові стало ніяково, що мужик так сказав, вирішив вернутися та й набити мужика.

А той коня відвів, а сам став під дубом і стоїть. Приїжджають пан з фурманом та й питають:

— Де той чоловік, що сохою орав?

— Ви його не знайдете, — каже мужик, — а я можу знайти. Дайте мені коня і бричку, а ви потримайте цього дуба, щоб не впав.

Стали вони і тримають дуба, а чоловік продав коня, бричку і втік.

Пан з фурманом стояли, стояли, відійшли, стоїть дуб. Зрозуміли, що обманув їх мужик. Стали думати-гадати, що ж вони панії скажуть. Рішили побити один одного, а сказати, що на них злодії напали, вкрали коні. Бричку і їх побили. Так і зробили.

А другого дня пан-таки вирішив шукати того мужика. Взяли другі коні, фурмана та поїхали.

А той мужик прийшов, став у панських воротах. Вийшла служниця питати, чого він хоче. А той каже:

— Моя свиня вашій свині рідна сестра, завтра у моєї свині весілля, просить вашу свиню, ту що з поросятами, на весілля.

Пан сказав, щоб пустили свиню. Пані рада, наказала запрягти коні, покласти свиню з поросятами на віз і дати чоловікові.

Пан з фурманом повернулися, не знайшли того мужика, пан каже:

— Візьмемо завтра другі коні, бо ці потомлені, і поїдемо у пошуки.

А жінка тоді:

— Ти ж казав дати коні, щоб свиню нашу з поросятами завезти на весілля до її рідної сестри, я й віддала тому чоловікові, що ти прислав.

Пан розказав жінці всю правду та й каже:

— Правду казав мужик, що їх половина дурнів, а ми то всі дурні.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

67 (6021). Хитрий чоловік. СУС 1842. Записала Семенюк Зоя Степанівна 2008 року. Мотозюк Степан Павлович (1922). Хмельницька область, Красилівський район, Попівці

Хитрий чоловік

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Іде чоловік з сокирою, а пан сидить під вікном.

— Чим, ти, — питає, — мужик, займаєшся? Наймись до мене.

— Гаразд.

— Ой набий мені цю бочку, — каже і дає йому вперед гроші.

Він узяв ту бочку, порубав у круг на дрова склав та й пішов собі. Приїхав пан, побачив ту “бочку”.

— Що це, — питає, — таке ?

— Та це, моя душа, чоловік мене обдурив.

— От я візьму коня, так дожену його!

А бідняк його та й став у гречці під дубом, наче держить його. Пан і питає :

— Ти не бачив, не йшов тут мужик із сокирою?

— Так, — каже, — бачив.

— А що, я його дожену?

— Ні, ви, пане, не доженете, а я, вашим конем догнав би.

— Так бери коня, дожени.

— Постійте ж, оцього дуба подержте.

От пан став під дуба, аж пнеться та держить його, а того чоловіка і слуху нема.

— Обдурив сякий такий!

Відскочив від дуба, думаючи, що той упаде, а дуб і не поворухнеться.

— А обдурив ! Візьму коня та й тебе дожену.

А той чоловік коня сховав, а сам на дорозі став чекати пана. Їде пан вже на другому коні.

— Чи не бачив ти, — питає, — тут такого-то мужика.

— Та, — каже, — бачив.

— А я його дожену?

— Ні, ви його не доженете, а якби мені дали ви свого коня, то я догнав би.

— Так бери та дожени.

— Ніколи, пане, треба солов’я стерегти.

А він як побачив пана, то накрив сміття капелюхом та й стояв. Узяв коня. Та тільки його й бачили! А пан ждав, ждав та:

— Обдурив і цей!

Як учеше кулаком по капелюсі ! А там? Тьху!!! Повернувся пан, взяв ще одного коня та поїхав далі. Наздоганяти бідного. А той заліз у порожнє дупло та й виглядає.

— Чи не бачив ти тут такого-то чоловіка? — питає пан.

— Бачив, — каже.

— Що ж, я його дожену?

— Ні, пане, не наздоженете. А от якби мені вашого коня, я б догнав, але треба в дуплі сидіти.

— Дожени, — каже, — я тобі заплачу, ще й в дуплі за тебе посиджу.

Поліз пан у дупло, а чоловік на коня. Та й подався, а пан товстий був. Тому не виліз і навіки в дуплі залишився.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

226 (6200). Хитрий чоловік. СУС 1530+1528. Записано 2009 року. Некроз Ніна Петрівна (1946). Черкаська область, Драбівський район, Золотоноша