Українські народні казки

Хлопці з золотими головами

Українська народна казка Буковини

Три дівки жали просо, а попри них їхав пан з кучером. Каже одна дівка:

— Щоб мене цей пан узяв, я б йому напряла сто мішків пряжі. Друга каже:

— Щоб мене цей пан узяв, я б йому виткала сто аршин полотна.

А третя каже:

— Щоб мене цей пан узяв, я б йому народила два хлопці з золотими головами.

Пан помаленьку їхав і все це вислухав. І каже кучерови:

— Повертай коні, під’їдем до цих дівчат. Під’їжджає пан.

— Добрий день, дівки!

— Добрий день.

— Дівки, котра напряде мені сто мішків? — питає пан. Старша каже:

— Я, пане, напряду. А середуща каже:

— Я витчу вам сто аршин полотна. А найменша каже:

— Якщо ви, пане, мене возьмете, я вам народжу два хлопці з золотими головами.

Пан записав, чиї вони і де живуть. А як приїхав додому, зібрався і поїхав свататися. Поки пан приїхав, дівки були вже дома. Вони нічого не говорили батькови про пана.

— Добрий день, — каже пан.

— Добрий день.

— Знаєте, чого ми приїхали до вас? Ми приїхали до вас у свати. Хазяїн зумівся — такий пан і до него в свати.

— Я приїхав до вас сватати дівку, — каже пан.

— Котру? — питає хазяїн. — У мене три дівки.

— Ви їх покличте. Я побачу і скажу котру. Зайшли дівки, привиталися до пана. Він і каже:

— Оцю, саму меншу. А хазяїн:

— Вона ж у мене сама наймала. Ці дві у мене старші.

— Я беру найменшу.

— Як же так? Дві старші лишаються, а ви берете найменшу, — каже хазяїн.

А пан знов:

— Я цю беру.

Тато питає меншої дочки:

— Ти хочеш цего пана чи не хочеш? Щоб ти потім не казала, що тато не пускав.

А вона говори:

— Я йду. Пан каже:

— Я її забираю. І повідомлю вас, на який день буде весілля, щоб ви приїхали з жінкою й дочками.

Приїхав пан додому, почали готуватися до весілля. Приїжджає на весілля старий. З жінкою й дочками, з гостями. Відсвяткували весілля, гості поїхали, а молоді зосталися.

А в пана була покоївкою циганка. Коли молода жінка зробилася груба, пан сказав циганці:

— Ти за нею ходи, добре доглядай, щоб з нею не сталося нічого поганого.

Коли зблизився той час, що вона мала родити, пана викликає до себе цар. Поїхав пан і пробув там довгий час. Тим часом народилися діти — два хлопці з золотими головами. А панська сука тоді мала щенята. Коли жінка лежала слаба, циганка забрала від неї ті два хлопці і поклала до неї щенят. А хлопці порубала і закопала коло брами під їден стовп і під другий. І доки пан приїхав, коло брами з їдної й другої сторони виросло два явори з золотими верхами.

Циганка вибігла назустріч панови за браму аж на дорогу.

— Ви казали, що вона має народити два хлопці з золотими головами, а вона народила двоє щенят.

Побачив пан це діло і сказав циганці:

— Ти її збирай, і най кучер відвезе її з тими щенятами до тата. Так і зробили, а пан став жити з циганкою.

Циганка напосілася на ті явори і все мучи пана, щоб він їх зрубав і зробив з них постіль. Пан сказав управителеві, щоб ті два явори зрубали і зробили з них ліжко. Коли зробили постіль, циганка вистелила, і вони з паном лягли вночі на тій постели спати. Пан заснув, а циганка не спала. Ліжко вночі говорило: «І тобі, брате, тяжко, і мені тяжко. На тобі рідний батько спить, а на мені сука-циганка лежить».

Встали рано, і каже циганка панови:

— Ти порубай цю постіль, і ми її спалимо. Бо мені приснився сон, що як будем на ній спати, то ти зійдеш з розуму.

Пан сказав наймитови порубати постіль і спалити її в печі. А попіл і вуглики циганка вибрала і викинула на ставок. Коли рано пан пішов до ставка, там плавали два качури з золотими головами. Покликав пан циганку.

— Дивись, що в нас е. А циганка панови:

— Їх треба порубати і з’їсти, а то ще хтось украде.

Не хтів пан, не хтів, але порубали. Циганка їх управила, а лапки й головки відтяла і викинула на сміття. З тих лапок і головок зробилися два хлопці з золотими головами. Прийшли до управителя.

— Добрий день!

— Добрий день. Чого ви, хлопці, прийшли? — питає.

— Ми ходили по світі й розказували казки. І можемо вашому панови казку розказати.

Управитель їм:

— Ви побудьте тут, поки пан устане.

Побули вони. Пан устав, умився, вийшов надвір.

— Добрий день, пане.

— Чого ви, хлопці, прийшли?

— Ми ходим по світі і розказуєм казки.

— Що ж ви берете за казку? — питає пан. А вони йому:

— Ми берем за кожне слово по три волоських горіхи.

Забирає їх пан до себе і сідає з циганкою слухати казку. Хлопці сіли, але шапки не знімають. І починають вони казати то, що було.

— Три дівки жали просо. А дорогою їхав пан. Одна дівка каже: «Якби мене цей пан узяв, я б йому напряла сто мішків пряжі». Друга каже: «Якби мене пан узяв, я б йому наткала сто аршин полотна». Третя каже: «Якби мене цей пан узяв, я б йому народила два хлопці з золотими головами».

І з цього місця казки почали хлопці рахувати по три горішки за слово.

—...Пан запитав їх, чиї вони і де жиють, — три горішки! Тоді пан поїхав додому, зібрався і поїхав до того дядька — три-три горішки! Коли пан приїхав, дівки були вже дома — три-три горішки! Коли зайшли дівки, пан сказав: «Я хочу висватати дівку», — три-три горішки! Старий говори: «У мене є три дівки. Котру берете?» — три-три горішки! Дівки стали перед паном. Хазяїн говори: «Оце в мене старша, оце середуща, а оце найменша», — три-три горішки!

І так хлопці розказували за порядком про все, що було з їхньою мамою й з ними.

—...Порубала циганка ті хлопчики і закопала коло брами під їден стовп і під другий стовп — три-три горішки! І з тих хлопчиків виросли явори з золотими верхами — три-три горішки!..

Тут циганка не витримала і крикнула:

— Гони їх з їхньою казкою! В нас і горіхів не стане платити їм! Але пан сказав:

— Нехай розказують.

І хлопці розказували далі:

— Коли пан приїхав і побачив ті два явори, він зумівся — три-три горішки! Циганка вибігла проти него: «Ви казали, що вона вроди два хлопці з золотими головами, а вона вродила два песики», — три-три горішки. Тоді пан приказав кучерови, щоб відвіз її з тими щенятами до її тата, — три-три горішки! Став пан жити з циганкою — три-три горішки! Циганка говори панови: «Зрубати ті явори й зробити з них постіль», — три-три горішки! Циганка її вистелила і лягла вночі з паном спати — три-три горішки! Постіль заговорила: «Тобі, брате, тяжко, і мені тяжко. На тобі рідний батько спить, а на мені сука-циганка лежить», — три-три горішки! Коли рано встали, циганка каже панови: «Порубай цю постіль, бо мені приснився сон, що як ти її не порубаєш, то зійдеш з розуму», — три-три горішки! Пан приказав наймитови, щоб постіль порубав, і циганка її спалила — три-три горішки! Зібрала циганка той попіл і ті вуглики і викинула на ставок — три-три горішки! З того попелу і з тих вугликів зробилися два качури з золотими головами — три-три горішки! Циганка сказала, що їх треба порубати, бо їх вкрадуть. Довго пан не погоджувався. А тоді сказав: «Порубай», — три-три горішки! Коли їх порубали, циганка їх управила, а ніжки й головки відтяла і викинула на сміття — три-три горішки! З тих головок і ніжок зробилися два хлопці з золотими головами — три-три горішки!

Тоді хлопці скинули шапки і сказали:

— Добрий день, тату! А де наша мама? Ми — твої сини.

Пан упав до них, почав обнімати їх і плакати. І сказав слугам, щоб циганку заперли в темник. І щоб лиш раз на добу давали їй трошки хліба й води.

Впрягли у фаетон четверо коней. Пан забирає хлопців і їде до тестя. Приїжджає, приходи до хати і паде перед ним на коліна. І паде на коліна перед жінкою. А вона так поблідніла, що й не пізнати, чи то вона, чи не вона. І проси пан у неї прощення. Увійшли їхні хлопці і обнялися всі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Гвоздівці, Сокирянського району, Чернівецької області
17 лютого 1979 року
Оповідач: Ґанґал Федір Кирилович (1913 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Хлопці з золотими головами

Українська народна казка Буковини

Три дівчини жали просо. А дорогою їхав молодий пан з кучером. Каже одна дівчина:

— Якби мене цей пан узяв, я б йому напряла сто мітків пряжі.

— А якби мене взяв, то я б йому виткала сто аршинів полотна, — каже друга. А третя, найменша, сказала:

— А якби він мене взяв, я б йому народила два хлопці з золотими головами.

Пан їхав помаленьку і все це чув. І каже кучерові:

— Повертай коні, під’їдемо до тих дівчат. Під’їжджає пан та й розпитує, котра то напряде сто мітків. Старша каже:

— Я, пане, напряду.

— А я витчу вам сто аршинів полотна, — сказала середуща сестра. А найменша каже:

— Якщо ви, пане, мене візьмете, будете мати два сини з золотими головами.

Пан запитав, чиї вони і де живуть.

Приїхав пан додому, зібрався і поїхав свататися. А сестри вижали просо та й були вже дома. Вони нічого не говорили батькові про пана.

Аж ось увіходить пан, вітається та й каже:

— Знаєте, чого ми приїхали до вас? Ми приїхали сватати вашу дівку.

Хазяїн зумівся — такий пан і до нього в свати.

— Котру? — питає. — У мене три дівки.

— Ви їх покличте. Я побачу і скажу, котру, — говорить пан.

Зайшли дівчата, а пан і каже:

— Оцю.

— Вона ж у мене сама май мала, — каже хазяїн. — У мене ці дві старші.

— Я беру саму меншу, — стоїть на своєму пан.

— Як же так? Дві старші лишаються, а ви саму меншу берете, — каже хазяїн. А пан знов:

— Я цю беру.

Тато питає меншої дочки:

— Ти хочеш цього пана, чи не хочеш? Щоб потім не казала, що тато не пускав, або, що силою тебе віддав.

— Я йду, — погодилася дівчина. А пан каже:

— Я її забираю. На такий-то день буде весілля. Прошу, щоб ви приїхали з жінкою й дочками.

Зробив пан весілля. Приїхав на весілля й старий з жінкою, з дочками, з гостями. Відгуляли весілля та й живуть собі.

А в пана була за горничну чорнява дівчина. Молода пані стала груба, і пан наказав чорнявій»

— Ти за нею добре ходи, добре доглядай, щоб з нею нічого не трапилося.

Коли зблизився той час, що панова жінка мала родити, цар викликав його до себе. Поїхав пан та й був там довго. А тим часом народилися діти — два хлопці з золотими головами. А панська сучка якраз тоді мала щенята. Коли жінка лежала слаба, чорнява забрала від неї дітей, а поклала двоє щенят. Хлопців порубала і закопала коло брами, під один стовп і під другий. Доки пан приїхав, коло брами з одного й другого боку виросло два явори з золотими верхами.

Чорнява вибігла назустріч панові за браму, аж на дорогу.

— Ви казали, що жінка має народити два хлопці з золотими головами, а вона двоє щенят народила.

— Ти її збирай, і най кучер відвезе її з тими щенятами до тата, — сказав пан чорнявій.

І відправили жінку, а пан став жити з чорнявою.

Чорнява напосілася на ті явори і все мучить пана, щоб зрубав їх і зробив ліжко. Пан наказав управителю зрубати явори. Коли зробили ліжко, чорнява вистелила його, і лягли вони з паном спати.

Пан заснув, а чорнява не спала. Чує, ліжко заговорило: «І тобі, брате, тяжко, і мені тяжко. На тобі рідний батько спить, а на мені наш ворог лежить».

Коли встали рано, чорнява каже панові:

— Ти порубай це ліжко і спали, бо мені приснився сон, що як будемо на ньому спати, то ти зійдеш з розуму.

І пан сказав наймитові порубати ліжко й спалити в печі. Ліжко згоріло, а попіл і вуглики чорнява вибрала і кинула в ставок. Коли рано пан пішов до ставка, там плавали два качури з золотими головами. Покликав пан чорняву.

— Дивись, що в нас є. А вона каже панові:

— Їх треба порубати й з’їсти, бо ще хтось украде.

Не хотів пан, не хотів, але порубали. Чорнява їх обпатрала, а лапки й головки відтяла і викинула на сміття. З тих лапок і головок зробилися два хлопці з золотими головами. Прийшли хлопці до управителя.

— Чого ви, хлопці, прийшли? — питає той.

— Ми ходимо по світі і розказуємо казки. Можемо й вашому панові казку розказати.

Управитель каже:

— То побудьте тут, поки пан устане. Пан устав, умився, вийшов надвір.

— Добрий день, пане.

— Чого ви, хлопці, прийшли?

— Ми ходимо по світі і кажемо казки.

— А що ж ви берете за казку?

— Ми беремо за кожне слово три волоських горішки. Забирає їх пан до себе в кімнату і сідає з чорнявою слухати казку. Хлопці сіли, але шапок не знімають. І починають розказувати.

— Три сестри жали просо. А дорогою їхав пан. Одна сестра каже: «Якби мене цей пан узяв, я б йому напряла сто мітків пряжі». Друга каже: «Якби мене пан узяв, я б йому наткала сто аршинів полотна». Третя каже: «Якби мене цей пан узяв, я б йому народила два хлопці з золотими головами...» — і з цього місця казки почали хлопці рахувати по три горішки. — ...Пан запитав їх, чиї вони і де живуть — три горішки! Тоді пан поїхав додому, зібрався і приїхав до того дядька — три горішки! Пан сказав: «Я хочу висватати дівку» — три горішки! Старий говорить: «У мене три дівки. Котру берете?» — три горішки! Пан сказав: «Я беру саму меншу» — три горішки! І ще сказав пан: «Я беру вашу дочку з собою. На такий-то день приїжджайте на весілля» — три горішки! Справили весілля і пан став жити з молодою жінкою — три горішки! А цар викликав пана — три горішки! Пан сказав чорнявій: «Щоб ти за нею дивилася! Щоб з нею нічого не трапилося!» — три горішки! Коли пан поїхав, жінка невдовзі народила два хлопці з золотими головами — три горішки! А сука мала щенята — три горішки! Порубала чорнява тих хлопчиків і закопала коло брами під один стовп і під другий — три горішки! І з тих хлопчиків виросли явори з золотими верхами — три горішки!... Тут чорнява не витримала і крикнула:

— Гони їх з їхньою казкою! У нас і горіхів не стане, щоб заплатити.

Але пан сказав:

— Нехай розказують.

І хлопці почали розказувати далі:

— ...Коли пан приїхав і побачив ті два явори, він зумівся — три горішки! Чорнява вибігла проти нього. «Ви казали, що жінка народить два хлопці з золотими головами, а вона родила два песики» — три горішки! Тоді пан наказав кучерові, щоб відвіз її з тими щенятами до батька — три горішки! Чорнява говорить панові: «Треба зрубати ті два явори і зробити з них ліжко» — три горішки! Пан спав, а чорнява не спала — три горішки! Ліжко заговорило: «Тобі, брате, тяжко і мені тяжко. На тобі рідний батько спить, а на мені наш ворог лежить» — три горішки! Коли рано встали, чорнява каже панові: «Порубай це ліжко, бо мені приснився сон, що як ти на ньому спатимеш, то зійдеш з розуму» — три горішки! Наказав пан наймитові, щоб ліжко порубав і спалив — три горішки! Зібрала чорнява попіл і вуглики і викинула в ставок — три горішки! З тих вугликів зробилися два качури з золотими головами — три горішки! Чорнява сказала порубати їх, бо вкрадуть. Довго пан не погоджувався, а тоді сказав: «Порубай!» — три горішки! Чорнява їх обпатрала, а лапки й головки викинула на сміття — три горішки! З тих головок і лапок зробилися два хлопці з золотими головами — три-три горішки!..

Тут вони обидва скинули шапки і сказали:

— Добрий день, тату! — Ми — твої сини!

Пан упав до них, почав плакати, обнімати. Чорняву наказав слугам заперти в темник і давати їй лиш раз на день сто грам хліба і склянку води.

Впрягли у фаетон четверо коней. Пан забирає хлопців і їде до тестя. Приїжджає, заходить до хати і паде перед ним на коліна. І перед жінкою. А вона так поблідла, що й не впізнати, чи то вона, чи не вона. І просить пан у неї прощення. І увійшли сини, і обнялися всі.

Походження та примітки

Хлопці з золотими головами. Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка. Составитель Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979 707 + Невказані сюжети. Записано 17 лютого 1979 року в селі Гвіздівцях Сокирянського району Чернівецької області від Федора Кириловича Гангала (1914 року народження, колгоспний пенсіонер).

Чарівна квітка: Українські народні казки з-над Дністра. Запис, упорядкування, примітки та словник М. А. Зінчука; Художники: Н. В. Кирилова і П. А. Гулін. — Ужгород: Карпати, 1986. — 301 с: іл.

Хлопці з золотими головами

Українська народна казка Покуття

Три дівчині брали колопні. Одна дівчина каже:

— Якби я вийшла заміж, я б усю челядь одною краплею напоїла. А друга каже:

— А я б одною кришкою всіх нагодувала. А третя каже:

— Якби я вийшла заміж, я б народила два хлопчики з золотими голівками.

А молодий пан їде бричкою і чує це. І питає, котра би народила хлопчики з золотими голівками.

— Я, — сказала дівчина, і він її забрав з собою.

Привіз її пан додому і женився з нею. І там на ню злі були, що вона приїхала туди.

Пан поїхав десь у відрядження, може, на півроку, а може, й на рік.

А жінка за цей час родила, і справді родилися два хлопчики з золотими голівками. А служниця, що коло неї ходила, ті діти забрала і кинула під свині, а коло неї поклала двоє песят. А ті свині нічого дітям не зробили, не потолочили їх. І вона їх забрала, та служниця, і кинула на город. І на городі з цих дітей виросли два явори.

Пан приїхав, а та служниця сказала, що жінка не дітей родила, а двох песят. Пан розізлився, що вона його ніби обдурила, і сказав її стратити, закопати.

Як уже її закопали, з яворів зробилися хлопці і прийшли в хату, і сказали:

— Тату, прислуга обдурила тебе, мама справді народила нас двох, хлопців з золотими головами. Відкопай нам нашу маму. Пан відкопав свою жінку, і вона ожила, а прислугу покарав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Снятин, Снятинського району, Івано-Франківської області
14 серпня 1987 року
Оповідач: Синиця Калина Йосипівна (1923)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.