Хоробрий малюк
Українська народна казка Полтавщини
Жила собі жінка і мала сина. Та такого маленького, що всі називали його Павлусь-крихітка. Хоч був невеликий на зріст, але в усьому батькам допомагав.
От побачив він, що сусідські діти збираються до лісу по хмиз. Прийшов до матері і каже:
— Я з дітьми по хмиз піду.
— Та куди тобі? Ти й однієї гіллячки не донесеш.
— Важко буде — діти поможуть.
Гукнула жінка сусідських дітей, дала кожному по шматочку пирога і наказала:
— Глядіть за моїм сином.
Прийшли вони в ліс. Павлик збирає гілля, тільки нелегко йому те робити.
— Треба допомогти Павликові, — кажуть діти.
Зв’язали вони в’язочку і дали йому. А він іде та й плаче, бо нести не може. Взяли діти у нього хмиз та й несуть. Ось уже й вечір. Заблукали вони в лісі. Стали, прислухаються. З одного боку чути, як собаки гавкають, а з іншого — вогник блимає. Питають діти у Павлика:
— Скажи, в який бік нам іти?
Подумав хлопчик і каже:
— Як підемо на гавкіт, то собаки роздеруть нас. Краще ідімо на вогонь.
Так і зробили діти. Старший хлопчина взяв на плечі Павлуся і пішли. Дійшли вони до якоїсь хатини. Просяться:
— Пустіть переночувати!
А в тій хатині жив старий людожер-велетень. Побачив він таку поживу, прикинувся добрим і впустив дітей. Дав їм їсти, повкладав спати і чекає, поки всі поснуть. Сидить та й питає:
— Хто спить, а хто не спить?
— Я не сплю, — каже Павлик.
— Чого ти не спиш?
— Бо мати мене щовечора яєчнею годувала, а ти не нагодував.
Приніс велетень яєць, насмажив яєчні та й нагодував хлопця. А тоді сів та й питає:
— Хто спить, а хто не спить?
— Я не сплю, — озвався Павлусь.
— А чого ти знову не спиш?
— Бо мати мені щоночі воду в решеті з річки приносила, а ти не приніс.
Пішов велетень до річки, а Павлусь розбудив хлопчиків та й каже:
— Цей велетень хоче нас з’їсти. Вставайте та тікаймо.
Вибралися діти з хати і нишком пішли. А велетень сидів біля річки, та ніяк не міг води набрати. Хотів він повернутися, та бачить — по ту сторону річки діти йдуть. Став він і кричить:
— Як ви туди перебралися?
— Почепи собі жорна на шию і теж переберешся! — гукнув Павлик.
Зробив так велетень і втопився у річці. А діти живі і здорові дісталися додому.