Хто з’їв сир

Українська народна казка Поділля

Жив на світі один жид. Батьки його повмирали і йому потрібно було самому себе прогодувати. Став жид і думає: «Сіяти, орати, жати, молотити я не вмію, і працювати біля землі не хочу. А їсти щось треба».

Думав жид, думав, і вирішив він йти по світу просити милостиню. Ходив від хати до хати, від села до села, але ніхто жидові не подавав. Йде він, голову опустив і журиться, а назустріч йому старенький дідусь. Розповів йому жид свою біду, а старенький йому каже:

— Йди зі мною, будеш моїм поводарем, може нам подадуть.

Пішли вони разом. Заходять до однієї хати, а там жінка сир відціджувала. Попросив старий в неї сиру, вона подала йому, а дід і каже:

— Дайте хазяєчко ще моєму поводареві.

— Жінка ще жидові подала. Пішли вони далі. Заходять в другу хату, а там хазяйка коржі пекла. Попросив старий, вона дала йому корж, а він знову:

— Дайте хазяєчко ще моєму поводареві.

Подала жінка ще жидові. Пішли вони далі. Настала обідня пора. Сіли вони в полі під дубом, біля криниці, обідати. З’їв старий частину сиру і коржа, а частину залишив, і жидові так порадив зробити. Пообідали і дід заснув. А жид ще не наситився. З’їв все своє, і все йому мало. Вирішив він ще дідову частку з’їсти. Так і зробив. Коли ж дід проснувся, а йому сиру нема. Він тут же до жида, а той відмовляється. Дід його за шию мотузкою і в воду та й знову питає:

— Хто сир з’їв! А жид відповідає.

— Не я!

Дід його з головою в воду і знову питає:

— Хто сир з’їв?

— Не я. — відмовляється жид.

Так дід і не змусив жида признатись. Пішли вони далі разом. Заходять в одне село. Дивляться біля однієї хати багато людей зібралось і всі плачуть. Заходять вони в той двір і чують, що померла єдина дочка в хазяїв. Дід зайшов до хати і каже господарям:

— Залишіть мене на самоті з померлою, я її оживлю.

Повірили йому, залишили. Дід підійшов до дівчини, подув на неї раз, в друге, в третє. Дівчина відкрила очі. Зайшли батьки, радіють, частують діда і жида, дають йому мішок золота. А дід і каже:

— Ні, не треба стільки.

Взяв у жменю трохи і каже, що досить йому. А жид став набирати і в кишені, і в рукави, і за пазуху. От пішли вони далі. Вийшли за село та й каже дід:

— Давай порахуємо золото і поділимо порівну, адже це я його заробив, а не ти.

Вийняв жид все своє золото, і дід кинув своє на одну купку та й став ділити на три рівні купи. Жид дивиться і ніяк не зрозуміє, навіщо дід ділить натроє. Не витримав, та й запитує:

— Діду, а кому ж третя купа.

Дід і відказує:

— А тому, що сир з’їв.

— Та це я, це я ж сир з’їв .- вигукнув жид.

— Добре, — каже дід, — забирай собі золото, але більше зі мною не підеш.

Жид залишився знову сам, золото скоро закінчилось і йому знову довелося заробляти самому на прожиття. І лише брехні та крутійство допомагало йому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

5 (5957). Хто з’їв сир. СУС —. Записала Свиридова Олена (11 клас) 2008 року. Шістка Марія Олександрівна (1917). Хмельницька область, Деражнянський район, Яблунівка