Українські народні казки

Хто кому дає, то все собі

Українська народна казка Гуцульщини

Був пан і мав він сина. А в тій місцевости один дідо ходив по жебри. І все до тої пані приходив, бо вона багачка і давала йому. Пані давала йому то хліба, то ґрошей, а далі й думає: «Скілко ти будеш до мене ходити? Спечу кукуц на трійлі та дам йому, аби дідо більше мені не докучав».

Син тої пані пішов у ліс на полювання. А тут до пані знов приходить той дідо. І пані дала йому той кукуц. А він каже:

— Простибі, простибі. Що мали, то дали, а що дали, то все собі. Та й пішов дідо.

Іде дідо лісовою дорогою, а син тої пані стрічає його.

— Дідусю, ви були в мої мамки?

— Був.

— А мамка вам щось дала?

— Дала кукуц.

— То дайте його мені, бо я дуже голоден. Як прийдете до нас, мамка вам дасть удвоє.

— Най буде, дитинко.

Та й дав йому дідо того кукуца. Приходить син т’хаті і вмирає.

— Що тобі є, синку? — питає мати.

— Нічого нема. Той дід, що ви йому дали кукуц, віддав його мені. А я з’їв той кукуц та й напився води. Та й умираю.

Що хто кому дає, то все собі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області
9 травня 1983 року
Оповідач: Біланюк Никола Іванович (1902 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.