Українські народні казки

Хто найвірніший

Українська народна казка Закарпаття

Було таке. Чоловік був на полю. І прийшов великий дощ. Чоловік сховався коло корча. Прийшов чорт і тоже сховався в корчах. Чоловік його бачив. Дощ перейшов, чорт вийшов з корчів, прийшов ід’ньому та й каже:

— Аби-сь собі взяв, що наймиліще маєш в обійстю, і прийшов з ним до мене в ліс.

А він собі подумав так: «Що наймиліще мені? Жінка.» Та прийшов додому, та й узяв жінку. І пішов з нею в ліс тички рубати. Нарубали тичин, а чоловік собі ліг мало спочити. А жінка пішла в бережок ягоди збирати. І прийшов до неї паробок. Питає:

— Що ти ту робиш?

— Я прийшла ягоди збирати.

— А чоловік твій де є?

— Онде спить під корчом.

— Та він спить, а ти робиш? Ти така файна. Та знаєш, що? Я буду тобі чоловік.

— А де я діну чоловіка?

— Заріж його.

— Та я ножа не маю.

— Я тобі дам ніж.

Прийшла вона з чортом до чоловіка, дав їй чорт ніж. Хопила вона ніж, намахнулася на чоловіка. Чорт сказав, де вона має тикнути ножем. Вона намахнулася, а чорт пробудив чоловіка. Повідає:

— Видиш, ти мене сохранив від смерти, я при тобі сховався від грому. А тепер я тебе сохранив. Твоя жона хотіла тебе зарізати, а я тебе збудив. На, ту маєш ніж. Я тобі казав, жеби ти брав з собою того, хто тобі найвірніший. Ти взяв жінку, треба було пса взяти. Жінка не найвірніша, то пес найвірніший.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Туриця, Перечинського району, Закарпатської області
27 березня 1988 року
Оповідач: Шикула Юлія Михайлівна (1918 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Дивіться також