Українські народні казки

Хто помив горщик

Українська народна казка Поділля

Чоловіка звали Василем, а жінку — Христиною. Обоє вони ліниві були такі, що палець об палець не вдарять. Не то, щоби щось зробити, а навіть говорити лінувалися. Кожен із них їв за трьох, а на роботі й за одного не могли впоратися.

Трапилося одного разу, що ні Василь, ні Христина не хотіли помити горщик від каші.

Довго сперечалися вони над цим горщиком. В кінці домовились, що хто з них перший заговорить, той повинен буде і горщик помити. Цілий день ходили мовчки, немовби води в роти набрали. Жодного слова не промовили одне до одного. Наступного дня вранці встали, але говорити не говорять.

Тут треба було корову вигнати в поле, а вони — ні богу свічка, ні чорту кочерга. Мовчать та й мовчать. Посходилися сусіди і дивуються, що ж воно таке. Німими стали, чи що?

Тоді одна сусідка залишилася біля них, щоб довідатися, чому це Василь і Христина не говорять. Довго сиділа вона у них в хаті і все чекала, коли вже буде цій мовчанці кінець. А як набридло далі сидіти, то встала і, виходячи із хати, зняла платок, що був повішений на кочерзі.

Тоді Христина не витримала.

— Так, так! Тепер я бачу, що в тебе довгі руки. Але чужим добром багатою не будеш.

Тут озвався й Василь.

— Оце ти й будеш, Христино, горщик мити, бо ти перша заговорила.

Христина помила горнець, та на тому і казці кінець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

51 (6378). Хто помив горщик. СУС 1351. Записано 2009 року. Чепурняк Ганна Архипівна (1922). Вінницька область, Вінницький район, Лаврівка