Українські народні казки

Хто як бреше

Українська народна казка Полтавщини

Був собі один цар. Мав він гарну доньку на виданні. Донька царя захотіла мати за чоловіка того, хто найкраще набреше цареві. А як стане її чоловіком, дістане ще й половину царства.

Ідуть до царя парубки. Спершу багаті, потім почала приходити біднота. Кожному хочеться мати царівну за жінку, а півцарства — за маєток.

Один бідний чоловік мав трьох синів. Двоє старших були розумніші, молодший — дурніший. Ходили старші сини брехати до царя та й нічого не вибрехали. Прийшов наймолодший до царських палат.

— Що ти за один і для чого прийшов?

— Я прийшов брехати.

— Бреши! — каже цар і посміхнувся.

Хлопець шморгнув носом і почав:

— Мій тато мали дві корови. За одну ніч корови з’їли гору сіна і залишили гору гною.

— Вірю, синку!

— Весь гній ми з братом взяли та й понесли на наше поле.

— Вірю, синку!

— Але то було взимку. Впав великий сніг, межу ми не бачили і гній висипали на чуже поле!

— Вірю, синку!

— Прийшла весна, зібралися ми орати. Дивимось, а гній на чужім полі. Тоді ми четверо: тато, два брати і я, вийшли на нашу ниву. Взяли ми чужу ниву за чотири кінці так, як беруть скатертину, і перенесли гній на своє! Тільки тоді почали його розкидати.

— Вірю, синку!

— Пішов мій тато на ярмарок, купив п’ятдесят свиней.

— Вірю, синку!

— Свині вже в нас є, тільки свинаря нема, щоб їх гнав до лісу під дуби. Мій тато довго не думав, скоро покликав за свинаря вашого тата.

— Брешеш! — крикнув цар. — Мій тато давно помер, не міг він свинарити, коли царем був!

— Пресвітлий царю! Того й прийшов, щоб брехати! Моїй брехні ви повірили, як правді. Тепер давайте доньку і півцарства.

Схилив цар свою сиву голову.

— Справді, ти мене перехитрив.

І мусив цар дати доньку за того хлопця, мусив віддати і півцарства. Оженився парубок, став царем. Царює він і нині, коли не помер.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

176 (7085). Хто як збреше. СУС-. Записала Загороднюк Тетяна 2009 року.
Оповідач: Козоріз Марія Андріївна (1920 року народження), Городище, Чорнухівський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.