Українські народні казки

Хто яку жінку буде мати

Українська народна казка Гуцульщини

Ходили кус Христос, Петро й Павло. А парубок лежить собі в саду горілиць, під головою подушка файна. Яблука коцкають, а він хоче, аби йому яблуко просто в рот упало. Не хоче взяти рукою. Приходять вони д’нему, питається Сус Христос:

— Що ти, легінику, слабий?

— Ні, — каже, — хочу, аби мені яблуко впало в рот саме, бо не хочу підоймити руки.

Йдуть вони далі, дивляться, дівка вийшла жати. Великий лан пшениці має. Сказали:

— Боже помагай!

Вона відповіла. Тоді вони питають у неї води. А дівчина каже:

— Є в мене вода, але вже тепла, я вам зараз винесу студеної.

— Та ти, — каже, — тілько маєш жати та й ще підеш води?

— Я, — каже,- зіжну.

І пішла їм винесла студеної води.

Ідуть далі. Парубок косить і за собою розбиває.

— А що ти так, легінику, самий косиш і розбиваєш?

— Та, — каже, — прийдуть мама та й обернуть. Та може, буде сонечко, то висохне трава та й згромадимо сьогодні.

Ідуть далі, дивляться, ще одна дівка вийшла жати. Є пшениці, може, на десять снопиків. Кажуть вони:

— Боже помагай! А дівка сказала:

— Е, тут нема що помагати. Тут небагато.

— А води не маєш, аби-с дала напитися?

— Є, — каже, — але ви мені вип’єте, а я що буду пити? Пройшли вони ще трохи та й сіли собі всі три відпочити. Каже Сус

Христос до Петра й Павла:

— Ця, що нам води винесла, має сьогодні всю свою пшеницю зжати, пов’язати і в клані скласти. А цей парубок, що косив і розбивав покоси, має сьогодні то скосити, згребти і скласти. А ця, — каже, — що нам води не хотіла дати, та й так буде жати й жати. І сніг її пшеницю припаде.

Тоді Петро й Павло кажуть, щоби цей роботящий парубок і чемна роботяща дівка поженилися. А Сус Христос сказав:

— Ні, — каже, — чемну дівку має взяти той, що лежав з розкритим ротом, би йому яблуко в рот упало. А цей, що так файно косив, має ту взяти, що нам води не дала.

Тоді вони кажуть:

— Ну а чо’ так?

— Зато, — каже, — що якби зійшлися двоє чемних, то вони би так робили, що повмирали би від роботи. А так, — каже, — буде одно чемнище, а друге пустіще, та й буде одно другого підтримувати.

Отак Сус Христос поділив.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Уторопи, Косівського району, Івано-Франківської області
9 травня 1987 року
Оповідач: Ласійчук Марія Юріївна (1919 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.