Українські народні казки

Цар Петро і злодій

Українська народна казка Буковини

Цар Петро всім у житті інтересувався. Захотілося йому подивитися, як злодії уночі крадуть. Перебрався він на простого і пішов глухими вулицями. Дивиться — назустріч якийсь чоловік іде.

— Добрий вечір.

— Добрий вечір.

— Куди йдеш? — питає Петра Великого той чоловік.

— Іду щось дістати. Я — злодій.

— І я злодій. Давай оба разом підемо. А Петро й каже:

— Давай підемо красти до царя.

— Не треба до царя, — каже злодій, — у него сім’я і розходи дуже великі. Тут я знаю одного генерала: він велике жалування за службу бере, та ще й пенсію. Гай, ходім до него.

Приходять вони під дім того генерала, а на другому поверсі світло. Що він там робить? А злодій і каже:

— Треба подивитися, що там робиться. У мене є кігті для ніг, то я можу по стіні полізти.

Та й поліз злодій до вікна. Дивиться — а там генерал сидить і ще два з ним. І говорять, як би царя струїти. Оден другому каже:

— Треба запросити царя в гості та й дати йому вина з трійлом. Зліз злодій і каже:

— Чіпляй собі на ноги ці кігті та й лізь послухай. Вони хтять струїти царя. Не треба нам красти. Ходім розкажем цареви, то цар дасть нам багато грошей.

Поліз цар до вікна, послухав — правда. Зліз та й каже злодійови:

— Ходім до мене, заночуєм, а завтра скажем цареви.

Пішли вони до царя додому. Як подивився злодій на царські палати, то зразу зрозумів, що товариш його і є сам цар. Напудився він трохи, але нічого не сказав, а тихо ляг спати.

На ранок кличе цар злодія до себе, та й радяться вони, що робити. Договорилися, що цар піде до того генерала в гості, а злодія возьме з собою, тілко перебраного на англійця.

Вбрали злодія в англійське шмаття, та й пішли вони оба до генерала в гості. Зайшли туди, сіли за стіл. Генерал наливає цареви вина. А цар каже:

— У нас же не так роблять. Перш п’є господар, а тоді гостеви наливає. А у вас як? — спитав цар злодія, перебраного на англійця.

— І у нас так. Перше п’є господар.

І заставив цар генерала випити те вино. Той випив і зразу телепнувся неживий. Тоді цар заставив випити і двох інших — вони оба теж потруїлися.

Цар узяв до себе злодія, обдарував його і наказав, щоб злодіїв дуже не судили, а лиш лякали.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Рукшин, Хотинського району, Чернівецької області
20 травня 1976 року
Оповідач: Білівський Ілля Васильович (1897)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.