Українські народні казки

Цареві загадки

Українська народна казка Закарпаття

Колись-то жив собі цар. Мав слугу, візника, якого дуже любив і шанував. Але, знаєте, знайшлися люди, яким заздрісно стало, що цар має візника за рівного собі. І почали вони все робити, аби цар позбувся слуги. Та й таки настояли на своєму. Наплели сім мішків гречаної вовни, а цар, не вияснивши, взяв та й наказав прогнати слугу. Але перед від’їздом слуга зайшов до царя і каже:

— Пресвітлий царю, я служив вам вірно, і тому з чистою душею іду від вас, бо нічого вам не завинив.

Цар вислухав і говорить:

— Якщо ти справді не винен, то я вірю. Але дам тобі три загадки. Якщо відгадаєш — зроблю тебе своїм помічником, а якщо ні — то станеш коротшим на голову.

— Слухаю вас, пресвітлий царю, — погодився візник.

— Перша загадка буде така: скільки на небі зірок, друга — де середина світу, а третя — скільки коштує цар. Даю тобі місяць на роздуми, — попередив слугу.

Візник вийшов із царського палацу і подався на вулицю.

Іде, іде, уже вийшов за місто та все йде, а куди і сам не знає. Вже й вечоріти стало. Раз бачить: іде назустріч старенький дід. Коли вони зрівнялися, то дід запитав:

— Чоловіче добрий, куди йдеш?

— Я і сам не знаю.

— А чи не найнявся б ти до мене на службу?

— Чого ні, наймусь.

Та й подався за дідом. Прийшли вони додому, дід нагодував його і велів відпочити. Слуга зразу заснув, бо дуже був змучений. Вранці дід пробудив його і розповів, що він має робити.

Проходив день за днем. Слуга працював не розгинаючи спини. Дід лиш дивився і радів, що має такого славного робітника. Ось уже і місяць скоро пройде, треба буде йти до царя і сказати відгадки, а він ще не знає відповіді. Змінився слуга, ходить усе сумний та зажурений, і робота вже не так спориться. Помітив це дід і ввечері питає:

— Хлопче, що з тобою сталося? Чим ти так журишся?

А він нічого не відповідає, лиш мовчить.

— Скажи мені, може я чимось допоможу.

Тоді він усе розповів, як служив у царя, як той його вигнав та ще й дав відгадати три загадки: скільки зірок на небі, де середина світу, і скільки коштує цар.

Дід усміхнувся і каже:

— Не журися, легіню, я тебе навчу, що ти маєш цареві відповідати. Як запитає тебе, скільки зірок на небі, то скажи, що ні більше, ні менше, а лише стільки, як у царя волосинок на голові. На другу загадку скажеш, що середина світу там, де ми стоїмо, а на третю — цар коштує 29 срібних, на один менше, ніж бог, якого продали за 30 срібних.

Легінь красно подякував дідові.

Непомітно проминув місяць і в зазначений строк візник прийшов до палацу і став перед царем.

— Ну що, — запитав цар, — чи відгадав ти мої загадки?

— Відгадав.

— Ну, коли відгадав, то кажи, скільки на небі зірок.

— На небі зірок ні більше, ні менше, як у вас волосинок на голові.

Цар нічого не заперечував, лиш усміхнувся.

— А де середина світу?

— Де ми з вами стоїмо, ото і є середина світу, — не моргнувши й оком, сказав слуга.

— Коли ти такий розумний, то може скажеш, скільки коштує його величність? — поцікавився цар.

— Його величність коштує 29 срібних.

— А чи не мало ти даєш?

— Ні, бога продали за 30 срібних, а оскільки цар стоїть нижче від бога, то він коштує 29.

Цар був задоволений відповідями слуги і назначив його своїм помічником, а заздрісників із ганьбою вигнав із палацу.

Походження та примітки

Цареві загадки. Записав І. В. Хланта у 1992 р. в селі Копашнове Хустського району Закарпатської області від М. І. Молнар.

Подано за виданням: Трапила коса на камінь: Українські народні соціально-побутові казки. — Ужгород: Виробничо-видавничий комбінат “Патент”, 1993. — 230 с. — С. 94 — 96.