Царівна-жаба

Українська народна казка Кіровоградщини

Жив цар, і було у нього три сина. Пройшли роки, і настав час їм одружуватися. Наказав їм батько вистрелити із лука, і де стріла упаде, звідти буде наречена.

Стрельнув перший син і влучив у царський двір, стріла другого сина впала на дворянський двір, а третій син влучив у болото. І змушений був наймолодший син одружуватися із жабою.

Наступного дня батько благословив їх і наказав, щоб кожна жінка зіткала простирадло. Повернувся найменший син Іван додому і плаче. Розповів він усе царівні-жабі, а та заспокоїла його та сказала, щоб лягав собі спати, бо день мудріший ночі.

Вранці зібралися всі сини у царя. Батько наказав простирадло дружини найстаршого сина віддати собакам, середнього — конюхам, а найменшого простирадло повісив на стіні у його кімнаті.

Дав цар наступне завдання — спекти коровай. Повернувся Іван і знову плаче, але жінка його втішила і сказала, щоб той лягав спати.

Прийшли сини рано-вранці, цар спробував коровай кожної із жінок і наказав коровай першої жінки кинути собакам, другої — конюхам, а третьої покласти до столу.

Батько сказав, що хоче бачити завтра на бенкеті всіх синів разом із їхніми дружинами. Повернувся Іван додому і знову плаче. Та царівна-жаба сказала:

— Іване, ти не засмучуйся і лягай спати. Вранці проснешся і поїдеш сам на бенкет. Але коли загримить грім і піде дощ, то скажеш всім, що то дружина твоя їде.

Пішов Іван до батька, гості сидять усі за столом. І раптом чують, пустився дощ і загримів сильний грім. Наймолодший син сказав, що то його дружина їде.

Коли зайшла царівна до бенкетного залу, то всі гості були в захваті, така вона красуня. Стали гості танцювати, а красуня махнула лівою рукою і з’явилося озеро, правою — лебеді. Інші царівни і собі захотіли так зробити, але, махаючи руками, кістки влучили в царя, а вино заляпало всіх гостей.

Іван швиденько повернувся додому, знайшов жаб’ячу шкіру і кинув її у піч. Царівна, прийшовши, сказала:

— Якби ти, Іване, не спалив її, то були б ми навіки разом. А тепер шукай мене у тридев’ятому царстві у Кощея Безсмертного.

Прилетів Змій і забрав царівну, коли Івана вдома не було. Довго йшов Іван, шукаючи дружину. Та коли почав втрачати надію, то побачив замок, який охоронявся п’ятьма охоронцями та самим Змієм. Іван зміг непомітно пройти крізь них.

Знайшовши у палаці свою царівну, він зрадів, але вона сказала, що Кощея Безсмертного спочатку треба вбити. І розповіла йому, що смерть Кощея знаходиться на острові, де є дуб, а на ньому качка, під нею яйце з голкою, яку потрібно зламати.

По дорозі до острова царевич допоміг багатьом звірям. Ті дістали йому яйце і голку. Іван зламав її і вбив Кощея. Повернувся, забрав царівну та й стали вони жити-поживати і добра наживати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

286 (8188). Царівна-жаба. СУС 402. Записав Немеш Олександр 2010 року. Чепель Олександра Іванівна (1953). Кіровоградська область, Компаніївський район, Компаніївка

Царівна-жаба

Українська народна казка Чернігівщини

Жили дід і баба. Мали вони трьох синів. От жили сини, поживали, повиростали та й дід їм каже:

— Знаєте, діти, що вам уже пора свою долю шукати.

Взяли вони луки з стрілами і пішли. Чия стріла в кого залетить, на тому лучник і мав женитися.

Стрелив один — попав у царський двір, в царівну. Стрілив другий — попав у маєток дворянина. А наймолодший стрельнув і попав у болото, та ще й у жабу.

Перші два зраділи, поприбігали, батькам розказують. А третього нема та й нема. Приходить нарешті та й каже засмучений:

— А я попав у жабу.

Та нічого робити, одружилися всі та й найменший. От загадує батько невісткам хліба спекти. Два старші пішли, а менший журиться. А жаба каже:

— Не тужи, Іванушка, розказуй, що трапилося.

— Та як же мені не тужити, коли батько загадав невісткам по буханці хліба спекти.

— А ти ложись спати-спочивати. Ранок вечора мудріший.

Ліг Іван спати, а вона спекла короваїв красивих та гарних.

Попривозили брати свій хліб. А батькові найбільше сподобався буханець наймолодшого. Тоді він й каже:

— А тепер попривозьте своїх дружин.

Старші брати попривозили, а менший прийшов пішки і без дружини.

— А де твоя? — питають.

— А моя приїде в коробочці.

Почала земля гудіти, гриміти, тарахкотіти. Приїхала царівна-жаба. Та така гарна дівчина, що й не передати.

Сіли вони за стіл, почали пригощатися. А царівна-жаба все в один рукав кісточки кидала. Старші невістки бачили це та й собі накидали. Пішла вона танцювати та як махне рукавом, так озеро з’явиться, лебеді плавають. А ті невістки як почали кістками кидати, так гостям очі і повибивали.

А Іван втік, знайшов шкуру жаб’ячу і спалив її. Приїжджає царівна додому, а шкури нема. Вона й каже:

— Лихо ти зробив Іване. Якби ще тиждень підождав, була б я навіки твоя. А тепер мене забере Кощій Безсмертний.

Зостався Іван сам, пішов він лісом дружини шукати. Дивиться, аж біжать ведмеді. Він хотів одного застрелити, а той і каже:

— Не вбивай мене, я тобі в пригоді стану.

Відпустив його Іван. Іде далі, дивиться — зайчик біжить. Хотів він його вбити.

— Не вбивай мене, — проситься зайчик, — я тобі в пригоді стану.

Пожалів його Іван та й відпустив. Іде, а назустріч коршун летить. Хотів він птаха вбити, а той кричить:

— Не вбивай мене, я тобі в пригоді стану.

Відпустив він коршуна та й іде далі. Дивиться, аж озеро висохло, а на дні щука лежить. Каже вона до Івана:

— Укинь мене у воду, інакше я загину.

Допоміг Іван тій щуці. От ведмеді підказали чоловікові, що на дереві висить коробка, а в коробці — яйце, а в яйці — голка. На кінці голки і була смерть Кощія. Дістав він ту коробку, а яйце впало у воду. Щука вилізла з води і подала яйце. Іван розбив його, витягнув голку і вбив Кощія. Забрав свою жінку додому і стали вони жити-жити, мед-вино пити.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

69 (4497). Царівна-жаба. СУС 402+3021. Записано 2008 року. Кисіль Олена Іванівна (1944). Чернігівська область, Корюківський район, Буда