Українські народні казки

Циган та лев

Українська народна казка про тварин

Був то собі єден циган. І мав семеро дітей, — так поставив на столі миску з кислим молоком для дітей. Як діти з’їли, так до тієї миски, що з молока, насідало багато мух. А той циган закрався до них і злапав за єдним махом вісімдесят мух і в руці подушив, подушив їх, і так послі, перелічивши, врадовався, що так багато мух поконав за єдним махом! І подумав собі покинути хату і діти, а самому піти в світ. Так каже до дітей: «Зіставайтеся здорові і виглядайте мене щодень. А я як поверну, то з добрим здобихом». І так взявся і пішов. Хто єго здибає, то він бурчить і каже собі зступитися з дороги; а тим хвалиться, що він — «Пролев». Так хоч він ішов піхотою, а єднаково йому уступали з дороги.

Так вийшов він в ліс. Здибає лева. Так питається його: «Що ти, синку, за єден?» А той каже: «Я лев». Циган відказує: «А я пролев!» Так лев налякався і просить пролева до свого обійстя. Той приходить до него. Так лев каже: «Ну, пане пролев! Будем тепер господарювати. Беріть, тає єсть в сінях відра залізні, а на долині — вода, то ідіть та й принесіть; бо будем щось варити їсти».

Вийшов циган до сіней. Як спробував єдно відро, но тільки що міг піднести. Так виніс він перше єдно, а послі друге надвір, і так пустив з гори. А вони покачалися аж на долину до кирниці. Послі взяв городника і зачав обкопувати кирницю. Так лев чекає довго на воду. Пішов сам, зобачив та й питається: «Що ви робите, пане пролев?» А тот каже: «А що ж? Хочу обкопати кирницю і зовсім взяти, бо я такою дурницею не став тобі носити». Лев каже: «Дайте спокій! Бо то треба іще і потім! Води я вже сам принесу, а ви ідіть до хати та й подивіться до печі, бо, подобнось, треба буде іще дров».

Так приніс лев води, а йому каже: «Ідіть, пане пролев, вирвіть в лісі з кілька дубчаків та й принесіть». А тот пішов. Подумавши, зачав з липи лико дерти, зв’язувати докупи і зачав обсновувати ліс, зайнявши добрий кавалок. Так лев чекав, чекав, нарешті сам пішов. Дивиться, що він робить, та й каже: «Що ви, пане пролев, робите?» — «От, обсную з половину ліса, ту завдаси мені на плечі, та й занесу до хати. Бо я тобі раз казав, що я дурниці тобі не буду носити!» Так лев каже: «Дайте спокій! Не можна так багато ліса брати відразу! Але ідіть додому на обору до волів. Которий віл на вас буде дивиться, того кулаком забийте, а я вже сам принесу дров».

Той знов циган думає: «Як ту кулаком вола забити?!» Але приходить на обору — аж всі воли повитріщали очі на него, бо іще чоловіка не бачили. Так став циган і дивиться. А послі іде до лева і каже: «Чуєш?! Всі воли дивляться на мене. Я всі поб’ю». А тот каже: «Не можна, бо посмердяться!» Так циган каже: «То йди сам забий і принеси! Що я за дурницею буду ходив!»

Пішов лев, забив і приніс. Тим часом вставив в котлі половину вола варити. А той собі кусок печені вирізав і спік. Прийшлося їсти — так лев дуже багато їв. А той мав з собою хліб, муки трохи, сира і солонини; так взяв кусок печені і хліба кавалок та й наївся. А тот лев питається його: «Чого ви так дуже трошки їсте?» А він каже: «Якби я так їв як ти, то бим таку силу мав, щоби мене земля не зносила». Так лев сам собі не довіряє і думає: «Як би тільки його збутися?» Та й каже: «Пане пролев! Ниньки спочиваймо, а завтра будем пробуватися сили, которий з нас сильніший». А циган каже: «Добре! Але як же ми будем ся пробувати? Може, обидва будем ся бороти? То добре!» А лев каже: «Єсть камінь; которий з нас двох лучче його потисне, то той сильніший». Так циган думає собі, що буде кепсько, але припоминає собі, що він має муку, сир і солонину.

Так на другий день лев встав ранесенько, запалив в печі і зачав варити їсти, щоби лучча сила була. А циган замісив тісто і наліпив пирогів, а обмішав з солониною добре, що аж плавали пироги по солонині... Так що з’їв, то з’їв, а решту поховав в рукави, так що лев не бачив.

Так понаїдавшися, пішли до того каменя. Так каже циган: «Ну, тисни ти! А я послі буду!» Так лев як потиснув, так аж виступила з каменя роса. А циган дивиться та й каже: «То ти такий сильний? А дивись-но, я як!»

Сперся циган рукавом на камінь. Як притисне пироги з солониною, аж виступила тлустість з солонини із сиром. Та й каже: «А що, леве? Як тобі здається?»

А лев задумався і налякався. Думає собі, що «пролев мене задушить, а сам буде жив на моїм господарстві». Так каже до него: «Пане пролев! Що ви за теє хочете, щоб ви собі пішли додому?»

А циган каже: «Дай мені півкорця рублів, то вступлюся тобі». Так лев єдного разу бачив, як єден багач в лісі закопував. Пішов, викопав та й дає йому. А циган каже: «Ти знаєш, що я дурниці не буду тобі носив! Занеси мені!»

Так лев взяв на плечі і несе. А як було близько дому, так він каже до лева: «Пам’ятай: як тільки принесеш додому, так на подвір’ї кидай. Бо як пролевенята вибіжать, то роздеруть тебе!»

Так діти вибігли напротів цигана, — а тот (лев) кинув грішми, а сам в ноги!

І так зосталися циганові гроші.

Походження та примітки

Циган та лев. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 1049/А. Зап. в середині XIX ст. на Поділлі. Казки та оповідання з Поділля. В записах 1850—1860-х рр. Вип. І—II. Упорядкував Микола Левченко, К., 1928., стор. 292—293.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.