☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Циган і ведмідь
Українська народна казка про тварин

В їдному селі близько лісу була дуже велика біда: занадився в теє село з лісу ведмідь і став красти люди і їсти їх. І чуть не всіх поїв.

Аж їдного часу зайшов в це село циган, щоб дещо випросити. І в котору хату не зайде, то нема людей. Аж здибає їдного чоловіка і питає єго: «Де то поділися з цего села люди?» А той чоловік йому відповідає, що в наше село занадився з лісу ведмідь і поїв уже всіх людей, так що зісталося може чоловіків з десять на ціле село.

Як вони розмовляли, то вже і настав вечір; то чоловік пішов до себе, а циган зістався на гулиці. От циган приходить до їдної хати і бачить, що є що пити й їсти, а людей нема. Став готовити собі вечерю: набрав муки, намісив тіста, наварив собі вареників, повечеряв і ліг собі на постелі і лежить.

Аж приганяється з лісу в село ведмідь і наглянув, що в тій хаті вогонь, і думав, що є там люди. Прийшов ведмідь під ту хату, як зареве під хатою, а циган дуже злякався і не може встати з постелі. Але заходить ведмідь до хати й дивиться, що лежить циган на постелі і не встає. От ведмідь і питається: «Хто ти такий, що не боїшся мене?» А циган каже: «Я циган». А ведмідь ще не чув такого призвиська і питається: «Що то за циган?» А він каже, що то циган — то дуже крепкий чоловік, такий, що нема вже на цілому світі крепшого.

Тут ведмідь трохи злякався, що він такий крепкий. Ведмідь каже: «Як ти такий крепкий, то дай будем пробувати свою силу, боротися». А циган йому відповідає: «Що мені з тобою їдним боротися?! Якби вас було таких з два, то я б поборовся з вами».

Тут ведмідь дуже злякався цигана. Допіро циган каже: «Як ти хочеш спробувати, хто з нас крепший, то от так будем пробувати свою силу: бери, — каже циган, — ти камінця в руку, і я візьму; і хто з нас стисне так, щоб з него потекла сироватка, то той і буде крепший».

Ведмідь узяв камінця, як стиснув, то аж з камінця порох посипався, а сироватка не потекла.

Допіро узяв циган в руку камінця і підложив в руку вареника і як стиснув, то з вареника потекла сироватка. То ведмідь дуже злякався і вже боявся зачіпати цигана. Допіро циган каже: «А знаєш що? Я ще письменний і умію читати». А ведмідь став просити цигана, щоб научив його читати: «Якби я умів так, як ти умієш!» А циган каже йому, що то дуже трудна наука, бо то тре в книжку всадити голову і допіро читати. А ведмідь каже: «Я всаджу в книжку голову, но тілько покажи мені як».

Циган бере мішка і каже до ведмедя: «То книжка, і саджай в то свою голову, то я тобі буду показувати перше букви». Циган зав’язав мішком ведмедьові голову, а сам узяв в руки молотка, як вдарить ведмедя в голову молотком, а сам каже: «Говори: «А». І ведмідь каже: «А». Циган ще раз його вдарив по голові і знов каже. І так набив добре ведмедя по голові. Ведмідь просить його: «Пусти, бо то дуже трудно, що тре дуже крепкого чоловіка, щоб теє витримав». А циган каже: «Е, що то ще за наука, то як мене — то цілий рік били в тій книжці, я витримав, а я тобі показав кілька букв, а ти й не можеш витримати і кажеш, що то дуже трудно для тебе. А ти знаєш, що в мене єсть ще мої сини? Вони ще крепші за мене і лучче письменні, як я!»

Допіро ведмідь каже до цигана: «Ти будеш моїм братом, і ходім в ліс, то там ми будем жити». Ведмідь посилає цигана, каже: «Біжи, принеси їдного вола на вечерю». Циган пішов і бере всі воли, зв’язує за хвости докупи. А ведмідь чекає, чекає і летить сам за волом і питає цигана: «Що ти робиш?» А циган каже: «Я заберу всі разом воли і принесу». А ведмідь сам взяв їдного вола і приніс, а циган так прийшов. Ведмідь знову посилає цигана за водою, каже: «Возьми волову шкуру і принеси води з криниці». Циган прийшов до криниці і бере викопує кругом криницю. Ведмідь чекає, чекає; знов сам йде і дивиться, що циган викопує надокола криницю, і питає: «Що ти робиш?» А циган каже: «А нащо нам ходити завсігда за водою? Я візьму усю криницю й разом принесу». Ведмідь подумав, що циган дуже крепкий, узяв сам набрав води й приніс, а циган знов так прийшов.

От вони пожили так кілька днів, але ведмідь і каже: «Ну, то давай поїдем до тебе в гості». А циган каже: «Так чим же ми поїдем до мене?» А ведмідь каже: «Я зараз піду й приведу коні».

Ведмідь вийшов на дорогу і сховався за грубе дерево і чекає, щоб хто їхав дорогою. Аж їде їден пан добрими кіньми. А ведмідь зловив того пана і задушив, а сам узяв коні і узяв цигана, і їдуть до цигана в гості.

Як тільки вони стали приближатися до циганського шатра, а малі циганята як завиділи, то стали бігти й кричати: «Тато їдуть! Тато їдуть!» А ведмідь і питає цигана: «Що то вони кажуть?» А циган і каже йому: «Вони кричать, що ведмедя з’їмо».

Ведмідь як злякається і скочив з по́воза, давай тікати в ліс. А циган зістався і тепер ще жиє до которого часу.

Циган і ведмідь. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 1049/А. Зап. І. Поліщук-Ковальчук в 1914 р. у с. Карабіївка на Кам’янець-Подільщині від М. Михальчука. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 29-3, од. зб. 294, арк. 26—37. Паралелі: Етнографічний збірник. Видає Етнографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка, Львів, 1895—1916., т. II, 1896, стор. 18—19; Казки та оповідання з Поділля. В записах 1850—1860-х рр. Вип. І—II. Упорядкував Микола Левченко, К., 1928., стор. 35—38; Сборник великорусских сказок архива Русского географического общества. Издал А. М. Смирнов, вып. 1, 2, Пг., 1917., стор. 571—572. Казка відома у численних записах з різних районів України — з Чернігівщини (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-2, од. зб. 278, арк. 82—83, 234—237; ф. 1-6, од. зб. 679, арк. 16—18), Донеччини (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-6, од. зб. 642, арк. 91; од. зб. 643, арк. 246: од. зб. 648. арк. 158—161), Полтавщини (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-7, од. зб. 791, арк. 97), Київщини (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 14-3, од. зб. 13, арк. 42—44), Кіровоградщини (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-7, од. зб. 771, арк. 43), Харківщини (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-7, од. зб. 831, арк. 9; ф. 11-4, од. зб. 644, арк. 28—29; од. зб. 714, арк. 332—333), Сумщини (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-7, од. зб. 824, арк. 49), Галичини (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 28-3, од. зб. 112. арк. 43—47). Див. також: Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-2, од. зб. 268, арк. 129—131. У деяких варіантах твору замість «ведмедя» фігурує «лев», «змій». Змагаючись з левом, циган часом називає себе «Пролевом». За мотивами цієї казки С. Руданський написав віршовану гумореску «Лев і Пролев».

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.