Українські народні казки

Циган і суддя

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Якось найшов циган підкову, приніс її додому, а циганча бігає по хаті й лементує.

— О, підкова, купимо коня, підкуємо, а потім кобилу. А кобила приведе лоша, а я сяду на те лоша та хворостинкою: «Но-но!».

Циган, як підскоче до циганчати, як лупне його по лобі підковою, чуть не прибив.

На суді оправдовуєця:

— Та воно ж таке дурне, все рівно б лошові спину поламало. А як мати вареники ліпила, а воно: «А я всі вареники поїм». Добре що я нагодився додому, а так би лопнуло. Так шо пане суддя, його тільки так і вчити треба.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Моня Віра Григорівна (1934 року народження), Дніпропетровська область, Царичанський район, Ляшківка
22 (7169). Циган і суддя. СУС — . Записала Каніболоцька Ольга 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.