Українські народні казки

Циган і чорти

Українська народна казка Гуцульщини

Ходили стрільці в ліс попри циганову хату. І полювали, і носили м’ясо. А циган вийшов та й питає:

— Відки несете м’ясо?

— Вовки, — каже, — роз’їли оленицю, лиш трохи лишилося. То ми долупили та й забрали.

Бо вони йому не хотіли поправді казати, що вони полюють. Циган жінці:

— Аби-с мала гадку на діти, а я йду в ліс. Може, й я десь м’яса найду.

Устає циган рано та й іде в ліс. І ходить лісом, ходить. Стрічає його чорт. І питає:

— Що ти сюди шукаєш?

— Та, — каже, — шукаю м’яса якогось. Чорт каже:

— Ти не шукай м’яса, ти ходи до мене.

І пішов циган з чортом. Той привів його т’старшому, і каже той старший циганови:

— Ти будеш у нас робити. Циган питає:

— Та що в вас за робота?

— Дров, — каже, — носити, води.

Переночував циган у чорта, а на другий день ідуть у ліс по дрова. Каже кривий чорт:

— Наберемо дров та й понесем на плечах. А циган каже:

— Як я буду нести? Я не маю чим ув’язати.

Чорт витяг з коренем бука, узяв на плечі і поніс т’хаті. А циган не годен навіть одну гілляку нести, не те що цілого бука. Бере він та й обтягує буки дротами.

А старший чорт каже до кривого:

— Що ж це? Ти коли прийшов з буком, а цигана нема. Ану йди та подивись, що він робить.

Вибігає чорт у ліс та й каже циганови:

— Чо’ ти не йдеш т’хаті?

Циган відповідає:

— Ти взяв одного бука, а мені що одного бука нести? Я хочу з п’ятнадцять-двадцять принести за раз, аби не ходив щоразу.

Чорт каже:

— Лишай це геть, іди т’хаті. Питає старший чорт кривого:

— А що, приніс дров?

— Та де, — каже, — він узяв та п’ятнадцять буків нав’язав. Каже старший чорт до кривого:

— То ти собі біду привів. І сказав чорт циганови:

— Іди води принеси.

Виніс циган чортам води та й каже:

— Дайте мені розкаля.

— Нащо тобі розкаля?

— Та йду забрати сюди керницю. Обкопаю навколо, заберу та й принесу. Чого маю щоразу ходити?

— Негаразд, — каже чорт до чорта, — треба цего цигана вбити. Доста ми дужі, а він ще дужчий.

Дали вони циганови вечеряти та й сказали йти спати. А там, де циган спав, було фест цегли. І подумав циган, що сеї ночі чорти мають його вбити. Накладає він на лужко цегли і накрив, і виглядало так, що то циган укрився й спить. А сам циган заліз під то лужко.

Опівночі приходять чорти. І так б’ють по тій цеглі молотами, що порохи скачуть. І думають чорти, що вже вбили цигана. А рано циган ходить коло хати. Питають його чорти:

— Як тобі спалося?

— Я, — каже, — вже більше спати там не буду. Старший чорт питає:

— Чого?

— Так, — каже, — блохи кусали, що я не міг спати.

Чорти думають: «Ми так молотами били, а циганови якби блоха вкусила». Ідуть чорти в другу кімнату та й радяться: що робити з циганом? Та й вийшли й кажуть до цигана:

— Що би ти хотів, аби ти йшов геть т’хаті? А циган їм каже:

— П’ятнадцять кіля золота.

— Дамо тобі п’ятнадцять кіля золота, — кажуть чорти, — але завтра би-с пішов на полонину. З цим кривим чортом. І озмете з собою булаву золоту. Як ти кинеш булаву далі, як цей чорт кине, то дістанеш п’ятнадцять кіля золота.

Подає чорт циганови золоту булаву та й каже:

— Неси. Циган каже:

— Я буду нести, але я не відповідаю, що може з нею статися. Циган не годен дивитися на ту булаву, не нести. Бере чорт булаву

і несе сам. А циган іде ззаду. Виніс чорт ту булаву на полонину та й каже циганови:

— Ану кидай. Каже циган:

— Ти ніс та й ти вперед кидай, а відтак я.

А та полонина мала довжини п’ять кілометрів. Як кинув чорт з цего краю, то аж на той край полетіла золота булава. Пішов по ту булаву, приніс та й каже циганови:

— Ану кидай ти.

А циган уже надумав, що має робити. Розгортає петек, кладе голову в рукав і дивиться крізь рукав на небо. А то як дивитися через рукав на небо, то на небі видно зірничку. Чорт питає цигана:

— Що ти там дивишся?

— Ти, — каже циган, — кинув на п’ять кілометрів булаву, а я хочу кинути аж там, де ота зірниця. Але чи вона відти ся верне, то й сам не знаю.

А чорт як учув це, то булаву схопив і приніс її аж до старого чорта. Приходить та й каже:

— Я кинув п’ять кілометрів, як була задовга полонина. А циган, — каже, — хотів кинути на небо аж до зірниці. І сказав: «Я буду кидати, але чи вона ся верне, не знаю». А я взяв та й приніс вам булаву, бо боявся, аби вона не пропала.

— Ну, — каже старий чорт до кривого, — ти таки найшов собі біду. Ну а циган де ся дів?

— Та лишився ззаду.

Та й каже старший чорт:

— Видко, що він модніший, як ми. Прийдеться нам дати п’ятнадцять кіля золота. Але як він прийде, то ще скажемо, аби він з тобою каміння тер на муку.

А циган ходив полонинами, попоїв коло вівчарів і випросив у них кавалок будза. Та й іде до чортів по золото. Питається старший чорт:

— Де ти тілко сидів? А циган відповідає:

— Я так не годен ходити, як ви. Ви, — каже, — мною так дуже не командуйте.

А чорт каже:

— Ще одна буде робота. Але, може, ти голоден? Би-с ішов їсти.

— Ні, — каже, — я не хочу.

— То ідіть там у потік, мете терти каміння, — каже старший чорт. Іде чорт наперед, а циган за ним. Бере чорт два камені. Один дає циганови, а один лишає собі. І каже:

— Тепер будемо терти.

— Най буде, — каже циган. — Але я піду свого каменя трошки намочити.

Пішов циган, витяг з кишени будз і викалатав його в болоті, аби так виглядав, як камінь. Та й каже циган чортови:

— Ану зачинаймо тиснути.

Чорт тисне свій камінь, та лиш на крупи. А циган як зачав тиснути, а з того «каменя» вода тече. Чорт як уздрів, що вода тече, та й до старого. Питається його старий чорт:

— А як там?

— Та як? — каже. — Як я тис, то крупи з каменю сипалися, а як той тис, то вода йшла.

— Ну, — каже, — треба давати циганови золото, і най іде геть. Кличе чорт цигана:

— Іди бери золото та й іди т’хаті.

— Я сам не йду. Я хочу, би ми йшли оба.

Бере чорт золото на плечі і йде за циганом. А циган сидів недалеко лісу. Каже циган чортови:

— Клади це золото і жди. А я йду до хати і подивлюся, чи там нема кого чужого.

І пішов циган до хати.

А в того цигана було четверо дітей. Входить він до хати, бере з комина сажі і вимащує дітей сажею. І кладе їх у всі чотири кути хати. Та й каже:

— Як чорт принесе золото, аби ви кричали, що ви голодні. Біжить циган під ліс до чорта.

— Неси золото.

Чорт золото на плечі, приніс до хати та й поклав на лаву. А діти кричать з кутів:

— Тату, тату, ми хочемо їсти! Тату, тату, ми хочемо їсти! А циган каже їм:

— Їжте дідька! Їжте дідька!

А вони пустилися до дідька. А дідько як утік, то й нині його не чути. Давно були дідьки, а тепер нема.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текуча, Косівського району, Івано-Франківської області
1 травня 1984 року
Оповідач: Уторопчук Юрій Петрович (1914 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Циган і чорти

Українська народна казка Гуцульщини

Був циган-музикант. Грав на скрипці. Відограв весілля, йшов уночі додому і попав на чорти. Ті чорти сказали йому, аби він їм грав. Вони йому в очах не показувалися, що вони чорти. Вони були, як люди. І гуляють вони. А на столі в них стояв таріль з водою. І змочували собі чорти тою водою очі. Циган-музикант присунувся до того тареля і змочив собі тою водою одно око. І далося йому видіти, що це не люди, а чорти. Грав він, грав, і сказав старший межи чортами:

— Все, нам уже вечорок кінчився. Бери собі мішок золота і йди додому.

А циган каже:

— Я того золота не донесу.

— Я дам тобі хлопця. Він понесе і тебе, і той мішок золота тобі додому, — сказав старший чорт.

Бере чорт на плечі міх золота, бере цего цигана і під облаки. Несе його в повітрю. Прилетів він додому і кинув той мішок золота. Вийшли циганські діти і крикнули:

— Тато прийшов з весілля! Зараз будемо їсти! А циган каже:

— Чорта будете їсти, бо я колача не приніс.

Чорт почув це, злякався і втік. А золото зосталося циганови.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області
9 лютого 1985 року
Оповідач: Лівак Михайло Ілліч (1913 року народження

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Дивіться також