Українські народні казки

Циганське дурило

Українська народна казка Гуцульщини

Жив давно пан і мав слугу-фірмана. І восени поїхав дорогою, їде і говорить до слуги:

— Ти не видів десь цигана?

— Ні, не видів. Може, буде йти дорогою.

Їхають далі. Дивляться, іде дорогою циган з хлопцем. Пан каже фірманови: — Стань.

Фірман став, пан питається:

— Ти циган?

— Так, паночку, циган.

— Я чув, що в тебе є дурило, — каже пан.

— Є, — каже, — паночку, в мене дурило, але дома.

— А як тобі задалеко до хати?

— Далеко, коло три кілометри треба йти. Якби ви дали, паночку, мені одного коня, хлопець би сів на коня і приніс те дурило.

Пан каже фірманови:

— Давай коня.

Хлопець сів на коня, і циган до него сказав по-циганськи, щоби не вертався з конем. І хлопець поїхав.

Пан сидить на возі, а циган стоїть на дорозі. Питає пан у цигана:

— Тобі не холодно, цигане? У тебе ж такий пірваний плащ. Каже циган:

— Ні, паночку, мені не холодно. То вам, пане, має бути холодно, бо у вас добра шуба і ви добре вшпінькалися *. Вам там вітер завіє і не має куди вийти. А мені не студінь, бо в однім боці вітер завіє, а в другий через діру вийде.

Тоді пан каже йому:

— Ану давай мені свій пірваний плащ, най я вгорну. Хочу попробувати, чи змерзну я, чи ні. А тобі на мою шубу і попробуй.

Пан угорнув на себе той пірваний плащ, а циган угорнув панову шубу. Тоді питає пан цигана:

— Де ж твій хлопець з тим дурилом? А циган каже панови:

— Він поїхав додому і, видно, найшов там інших хлопців. Та й їхають на вашому коні. Тому його й нема. Давайте, паночку, мені другого коня, то я поїду додому і зараз того хлопця буду бити. Та й привезу вам дурило.

Пан каже слузі:

— Розпрягай йому коня, най їде.

Розпряг фірман коня, і пан дав його циганови. Циган сів на коня, від’їхав кусок і кричить їм:

— Оден тягни, а другий тручай фіру! Та й поїхав.

Нема, нема цигана. Минула година, друга. Питає пан у слуги:

— Де ж той циган з тим дурилом? А слуга каже:

— Якого вам ще треба дурила, як ви, пане, дали два коні і з себе шубу? Якого тут ще дурила треба? Ви не чули, як він кричав, щоби ви тягли фіру, а я тручав за вами?

Та й потягли вони оба фіру. Отаке циган їм показав дурило.

Походження та примітки

* Вшпінька́тися — застебнутися.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Соколівка, Косівського району, Івано-Франківської області
2 грудня 1985 року
Оповідач: Мартищук Лук’ян Андрійович (народж. 1923)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.