Українські народні казки

Чарівна жаба

Українська народна казка Поділля

Це відбувалося давно-давно. Жила в одному селі баба-бранка. Одного разу пішла баба прати білизну до річки. Раптом жінка побачила вагітну жабу, якій було важко перелізти через кладку.

— Що, тобі теж потрібна допомога баби-бранки? — запитала старенька.

Вона допомогла жабі подолати перешкоду, перелізти через кладку.

Минув деякий час... Бабусю запросили прийняти пологи в сусідки, яка, слава богу, благополучно народила здорового хлопчика. Радощам батьків не було меж!

Увечері до старенької в хату завітав якийсь незнайомий панич. Він сказав, що його дружина щойно народила дитину і їй потрібне допомога баби-бранки. Стареньку не здивував приїзд незнайомця, бо до неї часто люди зверталися по допомогу. Хутенько одягнувшись, повитуха вийшла з хати. На подвір’ї в розкішній бричці, запряженій прекрасними кіньми, в очікуванні старенької сидів панич. І вони вирушили в дорогу. Їхали незнайомими дрімучими лісами, широкими полями. А швидко так, що словами й не пере дати!

Нарешті бричка зупинилася. Старенька, злізши на землю, огледілася навколо й побачила великий будинок. Зайшовши з паничем до хати, жінка почала допомагати породіллі й дитині. Узявши до рук маля, старенька впізнала в ньому новонародженого сина сусідки. Що ж робити? Як урятувати немовля? Баба вирішила вдатися до хитрощів: вона під пахву дитині встромила шпильку. Хлопчик від болю почав дуже плакати. Як не заспокоювала дитину — ніщо не допомагало. Тоді молодиця звернулася до панича:

— Якусь неспокійну дитину ти нам привіз: плаче й плаче. Відвези, будь ласка, її туди, де взяв. Краще привезеш іншу, спокійну.

Чоловік з дитиною зник.. .Тоді молода жінка звернулася до бабусі:

— Ви були праві, коли казали, що мені потрібна допомога баби-бранки. Дякую вам.

— А коли я тобі таке казала? — здивувалася старенька.

— Ви мене не впізнаєте? Я ж та жаба, якій ви допомогли перелізти через кладку.

Тільки тепер бабуся зрозуміла, чому розумні очі молодиці здавалися їй дуже знайомими.

— Тепер моя черга віддячити вам, — сказала молодиця, — пан поведе вас до льоху, у дверях пропускатиме першою. Ви відмовтеся і пропустіть першим його. У льоху чоловік пропонуватиме вам різні багатства, але Ви візьміть лише спалене вугілля.

Коли будете виходити назовні, вийдіть першою. І ще не забудьте одну річ: як їхатимете додому, уважно дивіться, щоб не пропустити величезне крислате дерево. Ухопіться за нього рукою. Якщо цього не зробите, то пан вас розтрясе, бо він диявол.

Несподівано в хаті з’явився панич з іншим немовлям на руках. Ця дитина була спокійною. Панич звернувся до бабусі:

— Прийшов час віддячити вам. Ходімо зі мною до льоху. Заходьте першою.

— Як же я можу зайти першою, адже господар тут — ви. Я тут нічого не знаю.

— Але ж і навчила вона тебе вража дочка, — незадоволено буркнув панич, але змушений був зайти першим.

У льоху знаходилося стільки багатства, що аж очі розбігалися!

— Вибирай усе, що забажаєш, — запропонував пан.

— Я хотіла б тільки того вугілля, яке знаходиться он у куточку, — несміливо відповіла старенька.

— Для чого тобі вугілля?! Візьми краще золото!

— Ні, мені нічого не треба, крім вугілля.

— Ну й навчила тебе вража дочка! — незадоволено вигукнув панич, але змушений був віддати бабі вугілля.

Пан намагався першим вийти з льоху, але старенька сказала:

— Ні, першою вийду я, бо ж гості треба поступитися місцем.

Нічого іншого не залишалося господарю, як виконати прохання баби. При цьому він сказав:

— Ну й навчила тебе, вража дочка!

Попрощалася старенька з молодицею, і пан, посадивши бабусю в бричку, повіз її додому.

Дивиться бабуся навколо, але скрізь бачить тільки дрімучі хащі. Раптом вона помітила високе дерево, що росло самотою. Бабуся простягла до нього руку, і в ту ж мить усе зникло: і бричка, і панич.

Високе дерево перетворилося на рідну хату бабусі, бричка — на колоду, а вугілля — на золото! Бабуся полегшено зітхнула — вона опинилася дома...

Раптом старенька побачила стурбованого сусіда, який біг до неї:

— Бабусю, допоможіть! У нас дуже захворіла дитина!

Старенька відразу ж кинулася на допомогу. Хлопчик невтішно плакав, а батьки нічим не могли йому зарадити. Повитуха підійшла до немовляти і витягла з-під пахви в нього шпильку. Дитина вмить перестала плакати. Батьки були дуже вдячні бабусі за те, ще вона врятувала хлопчика.

Відтоді старенька більше не зустрічала чарівної жаби, але дуже часто згадувала її.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

238 (6552). Чарівна жаба. СУС —. Записано 2009 року. Мирончак Антоніна Петрівна (1915). Вінницька область, Козятинський район, Перемога