Чарівна жаринка
Українська народна казка Чернігівщини

Жили собі бідняк та багач. От жінка бідняка захотіла пекти хліб. Каже своєму чоловікові:

— Піди до сусіда-багача і попроси в нього борошна.

Бідняк так і зробив. Пішов до багача та й каже:

— Позич мені борошна, жменьку чи дві — скільки зможеш.

Багач подивився на нього і відповідає:

— Даю тобі дві жменьки, але ти повинен їх відробити.

Бідняк і погодився. Вернувся додому, віддав жінці борошно й каже, щоб вона пекла хліб. От вона і замісила тісто, кинулась, а то нема з чого розпалити вогнище. От вона й каже чоловікові:

— Сходи в ліс, принеси дров.

Зібрався бідняк і пішов у ліс. Іде і бачить — горить вогнище. А навколо сидять легіні. Бідняк ввічливо привітався і каже:

— Дайте, мені будь ласка хоч одну жаринку, а то жінка зібралася хліб пекти, а вогнище не має чим розпалити.

Найстарший легінь взяв капелюха, наклав туди жаринок і каже:

— Іди додому та й печи хліб.

Прийшов він додому. Та коли вони з жінкою висипали жаринки, вони перетворилися на золоті монети. Вони дуже зраділи, а наступного дня

купили собі хліба і до хліба.

Коли сусід-багач побачив, що вбрання бідняка стало гарне і розкішне, став до нього присікуватися:

— Де ж ти все це взяв?

Бідняк не хотів розказувати свою таємницю, але той його винадив. Розказав чоловік все про жаринки.

Прийшов багач додому і кричить на свою жінку:

— Жінко, бери відро води і туши вогонь. А я піду в ліс по жаринки.

Жінка так і зробила. Взяв багач мішок, пішов у ліс. Іде і бачить — вогонь горить. Він до них не привітався, а зразу й каже:

— Дайте мені жаринок!

Старший легінь каже:

— Тримай мішок!

Накидав йому півмішка жаринок. Той так зрадів, що забув подякувати. Узяв мішок, прибіг додому і кричить:

— Жінко! Міси тісто, будемо хліб пекти!

Та коли він висипав жаринки на підлогу, вони перетворилися на камінці1.