Українські народні казки

Чарівна квітка

Українська народна казка Буковини

Є така трава, що цвіте о дванадцятій годині ночі. Росте вона в лісі. Хто знайде той цвіт і вирве, усе на світі буде знати.

Один чоловік пішов з волами у поле орати. Він там і ночував. А поле було під лісом. Під вечір пустив чоловік воли пастися, а сам ліг і заснув. А злодії вкрали воли. Чоловік прокинувся і подумав, що воли пішли в ліс. Зайшов він у ліс і ходить, глядить волів.

Недовго ходив він і надибав ту квітку. Зачепив її чоловік ногою, стебло вломилося, і квітка застряла за постіл. Чоловік і не знав, що така квітка до нього вчепилася. Але вже знав, хто вкрав воли і куди пішов з ними. І він бігом побіг за своїми волами.

Доки квітка трималася постола, він знав усе про воли. А як відпала квітка, він знов нічого не знає. І здивувався чоловік: «Як же це так? Я все знав про воли, а тепер нічого не знаю».

Приходить він додому без волів. Розказав, як з ним було, і сказали йому знаючі люди: «Ти, видно, натрапив на квітку, що цвіте в половині ночі».

Знають люди, що цвіте така квітка, але яка вона, ніхто не знає.

А воли тому чоловікові так і пропали.

Походження та примітки

Чарівна квітка. Невказані сюжети. Записано 7 травня 1979 року у селі Вашківцях Сокирянського району Чернівецької області від Дьордія Степановича Скаженюка (1907 року народження, молдаванин, родом із села Колінківців Хотинського р-ну. У Вашківцях проживає 30 року Удівець, колгоспний пенсіонер).

Чарівна квітка: Українські народні казки з-над Дністра. Запис, упорядкування, примітки та словник М. А. Зінчука; Художники: Н. В. Кирилова і П. А. Гулін. — Ужгород: Карпати, 1986. — 301 с: іл.

Чарівна квітка

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі чоловік і жінка. Мали вони одну дочку на ім’я Маруся, якій було п’ять років. Вона дуже любила квіти. Дівчинка ходила в садок. 20 серпня був її день народження, виповнилося шість років.

Дарували їй різні подарунки, а одна старенька бабуся подарувала їй неживу троянду. Дівчинка дуже зраділа тій квітці. Всі подарунки буди дуже гарні, але найгарніший — та квітка.

Ця квітка була не проста, а чарівна. Одного разу Маруся гралася іншими іграшками і тією квіткою. Потім дівчинка подумала і сама собі сказала:

— Якби ця квітка була чарівна...

А троянда відповіла людським голосом:

— Я й справді чарівна.

Дівчинка спочатку не вірила, думала, що це сон, а потім повірила. Квітка знала все і могла зробити, що завгодно. Якщо дівчинка не знала чогось, вона запитувала у квітки. Квітка, звичайно, все знала і відповідала на всі запитання.

Тому дівчинка була не така, як усі дівчатка. Троянда полюбила свою хазяйку і раділа, що попала в її руки. За це вона їй подарувала знання. Маруся хоч і стала розумною, але ніколи не забувала про чарівну квітку.

От і казці кінець, а хто слухав молодець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

37 (4625). Чарівна квітка. СУС —, новотвір. Записала Хрипун Ілона (7 клас) 2008 року.
Оповідач: Голубович Ганна Миколаївна (1944 року народження), Часниківка, Лохвицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.