Українські народні казки

Чарівна скринька і великий ніс

Українська народна казка Покуття

Жили собі чоловік з жінкою і мали одного хлопця. Жінка скоро померла, і зостався чоловік з хлопцем. Хлопець підростав. Та й каже йому тато: — Як я вмру, ти, синку, шукай скриньку. Найдеш ту скриньку і будеш з неї жити цілий вік, і нічого не будеш робити. Бо там буде все, що тобі треба.

І помер батько, і не сказав йому, де ту скриньку шукати. Він батька поховав і по похороні зачав шукати скриньки. І таки найшов він її. А в тій скриньці не було нічого, лишень десять ґрейцарів, трубка, шапка і пасок. Попробував він, що то за трубка і що за пасок. Вперезав пасок і затрубив, і стало перед ним велике військо. Офіцери питають:

— Що накажете нам робити?

А він ся спудив, нічого не казав. Надів шапку — армія зникла. І як надів ту шапку, став невидимим, його ніхто не видить. Став він брати зі скриньки ті ґрейцари. Узяв тих десять у кишеню, а то знов у скриньці є десять ґрейцарів. Так набрав він цілу кишеню грошей, а тих десять ґрейцарів далі в скриньці є.

А в сусідстві з ним жив пан, великий дідич. У него була дівчина тих років, що й той хлопець. І вони двоє собі дружили, і хлопець їй виповів, що має таку скриньку, бере відти гроші, а гроші далі в скриньці є. Дівчина розказала це свому татови. А тато каже:

— Ану заклич його сюди, та най він озме з собою ту скриньку. Дівчина зачала говорити з ним:

— Тато казали, аби ти ту скриньку приніс до нас.

І хлопець узяв ту скриньку і відніс до пана. Пан випробував і обміняв її, дав хлопцеви іншу. Поклав там трубку, пасок, шапку і десять ґрейцарів, але то вже не були чарівні речі.

Хлопець приніс ту скриньку, зачав брати гроші, узяв десять ґрейцарів, а більше там не було. То була пуста скринька. Він тяжко заплакав і пішов у ліс. Ходить лісом, дивиться, в лісі дуже файні черешні. Урвав він тих черешень і дві з’їв. Чує, йому росте великий ніс. Від тих черешень. Такий йому ніс виріс, що до колін досягає. Він хоче той ніс відкинути, а то не мож. З того горя він став дуже плакати. Каже: «Я буду з таким носом ходити, такий молодий?!»

Іде він нижче. Дуже ся втомив. Дивиться, стоїть керничка. Він закинув свій ніс на плечі і напився тої води. Дивиться, а ніс зачав затягатися і став на своє місце, став таким, як був колись. Зник великий ніс. Тоді він собі подумав: «Від тих черешень росте великий ніс, а від цеї води зникає». Нарвав він повний кошичок тих черешень, перебрався на гуцула, аби його ніхто не пізнав. І йде з тими черешнями в панський двір. Панська дочка вздріла, що є черешні, і післала служницю купити їх. Служниця купила тих черешень, а панна зачала їх їсти. З’їла жменю, і зачав їй рости великий ніс, довгий аж до колін. І ще й роги їй виросли коров’ячі. Вона не виглядала на людину. І стала вона дуже плакати.

Пан післав поліцію, щоб найти чоловіка, який продавав ті черешні і його покарати. Але поліція нікого не найшла. Пан кличе лікарів, і своїх, і заграничних. І ніхто не міг врятувати дівчину від того пакудства. Лікували і не могли вилікувати.

Хлопець знав про горе з панською дочкою. Пішов до того джерельця, набрав у пляшку води і сховав у кишеню, щоб ніхто не видів. І каже до пана:

— Я вашу дочку вилікую, але віддайте мені ту скриньку. Пан каже:

— Я тобі скриньку віддам і дочку свою віддам. Якщо ти це годен зробити, то будеш моїм зятем.

Тоді він дав панні напитися тої води, і відразу їй поспадали роги. А ніс зробився такий, як був перше, стала вона прекрасною дівчиною.

І так її тато й мама врадувалися, пан каже:

— Як ти це потрафив зробити, то будеш моїм зятем, і я тобі віддаю весь мій маєток.

І так вони собі жили і вікували і, може, ще й тепер жиють, як не повмирали.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Ганьківці, Снятинського району, Івано-Франківської області
24 травня 1987 року
Оповідач: Ворощук Кузьма Іванович (1917)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.