Чарівна тайстрина
Українська народна казка Закарпаття

Були два браття, їден бідний, їден багатий. Бідний до багатого йшов робити, аби там щось йому дали. І діти його йшли робити. А жінка бідного каже:

— Іди десь зароби гроші, аби ми корову купили. Він пішов далеко в город, а там у їдного пана много дров у дворі. І пан зазвідався:

— Ти глядаєш роботу? Поріжеш ці дрова — я тобі дам гроші на корову.

А бідний відповідає:

— Мені далеко домі ходити.

— Не треба ходити, — каже пан, — я тобі дам квартиру.

І він чоловіку дав пилу та сокиру, довбню, цапа — все, що треба було для роботи.

Він у пана робив, робив і порізав усі дрова. І пан йому дав грошей, на корову було доста:

— Маєш доста на корову грошей. Бідний прийшов домі й повідає:

— Жоно, маєш доста на корову грошей. Іди кажи братови мойому, би йшов полічити гроші.

А брат прийшов, полічив та половину грошей украв. Та й говорить братови:

— Півкорови не мож купити, не цілу корову. Я тобі позичу грошей. Багатий брат мало походив, прийшов та й ділить гроші:

— Ту твої гроші, а ту мої.

А бідний брат питає багатого:

— Ти знаєш корови вибирати, аби молока було доста?

— Знаю, знаю.

І пішли купили корову, таку, що молока дає доста. І вже не йде бідний до багатого робити, бо має молоко. Дивується багачева жінка:

— А чому вони не йдуть до нас робити?

— Бо я купив їм корову. Я дав гроші на півкорови. Іди до нього та кажи, най дасть за півкорови гроші.

Жінка прийшла до бідного брата:

— Нам треба гроші за півкорови.

— А відки я тобі дам? Хіба продати корову.

Як пішли продати корову, багатий брат половину грошей украв. А другою половиною поділилися.

Бідний приніс гроші домі, дав жоні, а жона купила щось дітям їсти, та й грошей нема. Муси йти бідний до багача робити, аби багач дав щось їсти. А жона бідного каже:

— Ану ще раз іди десь далі та зароби грошей.

Він пішов у город, іде, дивиться, якийсь чоловік іде. Звідається той чоловік:

— Чому ти не їш, не п’єш і нич не робиш?

— Голоден, грошей не маю та й нич не купую та й не їм. Той чоловік говорить:

— На тобі тайстрину, іди домі й кажи: «Тайстрино, кончи своє діло».

Приніс бідний тайстрину домі, поклав на стіл:

— Тайстрино, кончи своє діло.

І вийшло з тайстрини доста їсти. І їли вони, і не йшли до багача робити. А багач дивується:

— А чому то він не йде до нас нічого робити?

Багач не знає про тайстрину. Увечір іде він та й повернув до бідного брата. Брат запрошує:

— Сідай.

— А ти щось маєш? Як маєш, то буду сідати. Бідний поклав на стіл тайстрину:

— Тайстрино, кончи своє діло.

І з тайстрини вийшло доста їсти й пити. А багач зміряв очима тайстрину, яка вона велика. На сорок сантиметрів довга, а на двадцять п’ять широка. І прийшов домі та каже жоні:

— Ший таку тайстрину з білого полотна, на сорок сантиметрів довгу, а на двадцять п’ять широку.

І жона зшила таку тайстрину та й дала йому. А він ввечір прийшов до бідного брата та й тайстрину обміняв. Тайстрина висіла на стіні, між вікнами, а багатий ту тайстрину зняв, а повісив свою. Вони рано встають, кладуть тайстрину на стіл, трясуть, а з того нема нич.

А жона бідного знову:

— Ану йди ще щось зароби.

І він пішов у город, і підійшов до нього той чоловік. Бідний повідає:

— Вже не є нич у тайстрині, вийшло все. А той йому:

— Добре, добре. Я тобі дам другу тайстрину. Чи буде у вас який празник, який храм?

— Буде, буде в четвер. Чоловік розказує бідному:

— Коли люди підуть до церкви, ти обміняй тайстрину. Ту, що в брата, забери, а цю на її місце повісь.

У багача тайстрина висить у сінях за дверима. Він пішов, нову тайстрину почепив, а ту взяв.

А багач кличе людей у гості. Люди прийшли та стали сідати. Хочуть їсти та й питають:

— Стрийку, чим ви нас будете гостити, коли ви не маєте на столі нич ні їсти, ні пити?

— Дорогі гості, — припрошує, — ви сідайте. Будете видіти, чим я вас гоститиму.

Пішов він та й приніс тайстрину.

— Тайстрино, кончи своє діло!

А відти вискочив бегарі, та по людях, та став їх бити. Люди почали втікати на вікна, на двері, усі повтікали геть. Вийшли надвір та нарікають:

— Ото нас гостить, голови розбив!

А бегарі імився до хазяїна, б’є його. Він гойкає на сина:

— Михайле, Михайле, мене щось б’є! Іди до бідного брата, най прийде.

Той пішов до бідного брата та й просить:

— Стрику, ходіть, бо тата щось б’є. А бідний брат прийшов і наказує:

— Тайстрино, запри своє діло!

І бегарі скочив у тайстрину. Кається багач:

— Брате мій, я согрішив перед тобою, перед людьми і перед богом.

І приніс усі гроші, що він у нього вкрав. І дав йому тайстрину, котра його била:

— На, все маєш туй, що я согрішив перед богом, перед тобою та перед людьми.

І казці конець. І хто казав, і хто писав, то молодець. Молодці оба.