Українські народні казки

Чарівна торба

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили чоловік з жінкою, і було в них аж семеро дітей. І неліниві були, та все кінці з кінцями не зведуть: то рік неврожайний вдався, то худоба захворіла та поздихала. Бідують, голодують. От чоловік і каже:

— Піду в місто, може, там роботу яку знайду та копійчину якусь зароблю.

Зібрався й пішов. А через кілька днів вертається додому. І роботи не знайшов, і грошей не заробив.

Іде лісом та й думає: «Залишуся тут на ніч, хай мене краще вовки з’їдять, ніж іти додому з порожніми руками». Та й пішов у глибину лісу. Коли це баче, торба лежить. Узяв він її, а торба людським голосом промовляє :

— А що, чоловіче, їсти хочеш?

— Хочу!

— То скажи: «Торбо, торбо, відчинись!»

Чоловік повторив, і в ту ж мить з торби вилетіла скатертина, а за нею всякі наїдки та напитки. Наївся він, напився. А торба і каже:

— А тепер повторюй мої слова: «Торбо, торбо, зачинись!» Бери мене і користуйся мною довіку, то завжди ситий будеш.

Чоловік повторив чарівні слова, все в торбу заховалося, як і не було. Узяв він дивовижну знахідку та й веселий пішов додому. Заходить у хату, кладе торбу на стіл та й говорить:

— Торбо, торбо, відчинись!

Торба й відчинилась, а з неї стільки всілякої їжі з’явилось: і варене, і печене,і жарене! Наїлися всі та й полягали на піч спочивати.

Не знала з того часу сім’я голоду, завжди в хаті було що поїсти.

А одного разу, на свято, вирішили господарі сусідів та кумів в гості до себе запросити.

Прийшли ті, посідали за порожній стіл та й поглядають один на одного, плечима здвигають, не розуміючи, чого їх запросили ? Коли ось господар кладе на стіл торбу та й каже:

— Торбо, торбо, відчинись!

Торба й відчинилась, а з неї всяких наїдків та напитків! Гості з подиву аж роти пороззявляли. А потім почали випивати та закушувати. А коли танці почалися, один кум торбу тихенько поцупив та й подався додому. Забігає в хату та:

— Торбо, торбо, відчинись!

Торба й відчинилась, а звідти два парубки! Та як почали його палицями лупцювати! Чоловік кричить:

— Ой, не треба! Ой, боляче! Досить, досить!

А чарівних слів не знає, щоб торба зачинилась. От хлопці й продовжують його бити. А хазяїн кинувся, де торба. Хто бачив? Куди поділася? А кум де? Кинулися всі до його хати. А він там уже ледве живий.

Хазяїн і гукнув:

— Торбо,торбо,зачинись!

Парубки в торбу вскочили, вона й зачинилась.

— А що, куме ? Розбагатіли чужим добром? — питає чоловік.

А той тільки стогне. З того часу господар торби гостей більш не кликав, а торбу не на гвіздочок вішав, як раніше, а в скриню ховав та ще й ключем запирав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Лебідь Олександра Федорівна (1939 року народження), Дніпропетровська область, Васильківський район, Катеринівка 204 (7450). Чарівна торба. СУС 563. Записав Лебідь Віталій 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.