Чарівна торбинка
Українська народна казка Покуття
В одного чоловіка було дуже багато дітей. Пішов він у ліс. А там на стовбурі дерева виросло таке, як хліб. Він його вирубав та й каже: — Най діти гризуть. І приходить д’нему якийсь старий дідо і каже:
— Що ти перед Новим роком рубаєш?
— Та ади рубаю, бо маю багато дітей, а нема що їсти, хоть гинь. А той дідо каже:
— Я даю тобі цю торбеньку. Бери її собі під паху і не рубай нічого перед Новим роком.
Він гай узяв собі ту торбеньку. Дід сказав:
— Що зажадаєш, все тобі буде. І вбрання буде, і їда — все. Лиш скажеш: «Відкрийся, торбенько».
Подякував він дідови та й з тою торбенькою пішов. Прийшов додому, діти повклякали, «Отче наш» кажуть. І як виказали «Отче наш», він сказав:
— Відкрийся, торбенько!
Е-е-ей, а то і хліб, і м’ясо, і солонина — що ти хоч’ на столі. Все є. І файно вони всі попоїли.
Але треба і вбрання. І вбрання з’явилося. То так дав бог усе. Повбиралися вони і гайда колядувати. Всі діти пішли колядувати. Жінка виносить їм боханці, а вони не хотять брати, бо в них доста їди є. Вони лиш хотять колядувати.
А другої днини сказав чоловік:
— Я би зробив обід. Два столи обіду. І закличем людей. І багатого брата свого покличу.
Покликав він брата, а той каже:
— Та що він буде давати нам їсти, як він самий з голоду здихає? Нема в него нічого. Але я таки піду подивлюся.
А жінка братова каже:
— Я не йду.
— А я піду, — сказав брат.
А той уже накликав багато людей. Та й каже:
— Відкрийся, торбенько!
А то з торбеньки все, що треба для гостей, вийшло. І жінка його файно вбрана сидить за столом, і діти файно повбирані. Гості їдять і п’ють, а багатий брат каже:
— Відки він це має? А він каже:
— Я маю таку торбеньку, що все мені дає. А брат каже:
— Ти би мені не позичив тої торбеньки?
До чого багач, а ще й торбеньки хоче зичити. Та й позичив йому бідний брат тої торбеньки. Та й той закликав війта, писаря, багачів багато накликав — два столи. Та й каже до тої торбеньки:
— Відкрийся, торбенько!
Та як вискочили з тої торбеньки чорти, та як почали то все молотити. Матко Божа, що там робилося! Багатий брат по стінах дерся. А тут надійшов бідний брат і сказав:
— Закрийся, торбенько!
І торбенька закрилася, і вже ніхто нікого не бив. Бідний брат узяв торбеньку та й пішов додому. Та й уже конець.