Українські народні казки

Чарівна торбинка

Українська народна казка Покуття

В одного чоловіка було дуже багато дітей. Пішов він у ліс. А там на стовбурі дерева виросло таке, як хліб. Він його вирубав та й каже: — Най діти гризуть. І приходить д’нему якийсь старий дідо і каже:

— Що ти перед Новим роком рубаєш?

— Та ади рубаю, бо маю багато дітей, а нема що їсти, хоть гинь. А той дідо каже:

— Я даю тобі цю торбеньку. Бери її собі під паху і не рубай нічого перед Новим роком.

Він гай узяв собі ту торбеньку. Дід сказав:

— Що зажадаєш, все тобі буде. І вбрання буде, і їда — все. Лиш скажеш: «Відкрийся, торбенько».

Подякував він дідови та й з тою торбенькою пішов. Прийшов додому, діти повклякали, «Отче наш» кажуть. І як виказали «Отче наш», він сказав:

— Відкрийся, торбенько!

Е-е-ей, а то і хліб, і м’ясо, і солонина — що ти хоч’ на столі. Все є. І файно вони всі попоїли.

Але треба і вбрання. І вбрання з’явилося. То так дав бог усе. Повбиралися вони і гайда колядувати. Всі діти пішли колядувати. Жінка виносить їм боханці, а вони не хотять брати, бо в них доста їди є. Вони лиш хотять колядувати.

А другої днини сказав чоловік:

— Я би зробив обід. Два столи обіду. І закличем людей. І багатого брата свого покличу.

Покликав він брата, а той каже:

— Та що він буде давати нам їсти, як він самий з голоду здихає? Нема в него нічого. Але я таки піду подивлюся.

А жінка братова каже:

— Я не йду.

— А я піду, — сказав брат.

А той уже накликав багато людей. Та й каже:

— Відкрийся, торбенько!

А то з торбеньки все, що треба для гостей, вийшло. І жінка його файно вбрана сидить за столом, і діти файно повбирані. Гості їдять і п’ють, а багатий брат каже:

— Відки він це має? А він каже:

— Я маю таку торбеньку, що все мені дає. А брат каже:

— Ти би мені не позичив тої торбеньки?

До чого багач, а ще й торбеньки хоче зичити. Та й позичив йому бідний брат тої торбеньки. Та й той закликав війта, писаря, багачів багато накликав — два столи. Та й каже до тої торбеньки:

— Відкрийся, торбенько!

Та як вискочили з тої торбеньки чорти, та як почали то все молотити. Матко Божа, що там робилося! Багатий брат по стінах дерся. А тут надійшов бідний брат і сказав:

— Закрийся, торбенько!

І торбенька закрилася, і вже ніхто нікого не бив. Бідний брат узяв торбеньку та й пішов додому. Та й уже конець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Зібранівка, Снятинського району, Івано-Франківської області
11 червня 1990 року
Оповідач: Стус Єлена Андріївна (1915)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.