Чарівна шухлядка
Українська народна казка Чернігівщини

Колись давно жив один бідняк, який не знав іншої справи, як полювати. Та трапилося так, що він захворів. А в нього був син Василько. Він хотів піти замість батька на полювання і просив рушницю. Але батько йому відповів:

— Синку, ти ще малий.

Мама дала Василеві грошей і наказала купити хліба. Коли він ішов, то побачив, що хлопці б’ють кішку. Пожалів він тварину і вмовив їх продати її. Коли Василь приніс додому кішку, мати стала його сварити. А потім ще раз дала грошей, щоб він купив хліба.

Коли Василь ішов, то він побачив, що хлопці б’ють собаку. От хлопець і купив у них собаку. Знову повернувся додому без хліба. А їсти хочеться. Взяв він без дозволу батькову рушницю і пішов на полювання.

Ходив він по лісі, а ніяких тварин не було. Захотів він убити змію, та вона забалакала людським голосом.

— Не вбивай мене, хлопчику. Я подарую тобі дивну шухлядку на срібній стрічці.

Взяв він ту шухлядку і відкрив. А звідти голос:

— Чого бажаєш, хлопчику?

— Я не бажаю, а тільки перевіряю, чи гарний подарунок отримав, — сказав він.

Прийшов Василь додому і каже матері:

— Посватайте за мене царівну.

Перелякалася мати, бо хто таке чув, аби бідняк царівну сватав. Але мусила піти до царя. Коли той почув таку зухвалість, то сміючись, наказав хлопцеві побудувати терем на три поверхи. Василь відкрив шухлядку і забажав, щоб наказ царя було виконано. Не хотів цар оддавати свою дочку за бідняка, та довелося.

От живуть вони в палаці. Одного дня Василь поїхав кудись, а до царівни завітав незнайомець. Він запропонував їй обміняти шухлядку на дзеркало. Вона й поміняла. Приїхав Василь додому і побачив, що нема шухлядки. На місці багатого терему стоїть його стара хатка. Довідався цар про те, що сталося і відправив котика та собачку на пошуки царівни та терема.

Ішли вони і дійшли до моря. Кішка плавати не вміє, то вилізла на собачку. Собачка залишилася, а кішка побігла до терему на гусячій лапці. Кішка знайшла шухлядку і принесла Василю. Василь усе поставив на місце. І терем з царською дочкою вернувся назад. А вона вибачилась за свій вчинок. Василь її пробачив, бо хлопець добре серце мав.