Українські народні казки

Чарівне горнятко

Українська народна казка Полтавщини

Жила собі сім’я — чоловік та жінка. Одного разу їм обом приснився сон, що коли вони віддадуть все своє багатство людям, то ще більше забагатіють. І вони це зробили. Роздали своє багатство бідним і стали ждати, поки прийде ще більше багатство. Але так і не діждалися. І тоді жінка пішла до своїх батьків, а чоловік пішов світ за очі.

Йде, йде він лісом, селами, містами і стрічає, нарешті, старенького-старенького діда. І от вони йдуть вже вдвох. Почули вони, що в одного царя захворіла дочка і ніхто не може її вилікувати. Пішли вони до царя і сказали, що вилікують царівну. Цар пообіцяв їм півцарства за те, але як не вилікують, то голови з плеч. Дідусь із чоловіком зачинилися в окремій кімнаті і стали лікувати, А дід знався на чарах, дмухнув дівчині в рот цілющого повітря — вона й ожила, здорова стала.

От цар зібрав великий бал і питає діда, що вони хочуть за лікування. Дід думав, думав, а потім побачив горнятко й попросив його. Тільки вийшли з палацу, як чоловік і говорить до діда:

— Який ти дурний, вилікував дівчину, а взяв горщика за це!

Дід нічого не відповів. І пішли вони далі. Через кілька днів почули мандрівники, що знову в одному царстві хвора дівчина і ніхто її не може вилікувати. Вони пішли туди, вилікували її. Цар зрадів, зібрав бал і питає, що за це їм дати. Дід думав, думав, але побачив сир у мішку і сказав, щоб дали їм того сиру.

Як вийшли вони в дорогу, то знову чоловік обізвав діда дурним за те, що взяв сир. А дід сказав йому, що як зголодніють, то сир поїдять. І от вони йдуть лісами, горами. А чоловік ззаду потрошку їсть сир, аж доки не з’їв увесь. Сіли вони спочивать. Дід побачив, що немає сиру, і питає чоловіка:

— Де сир?

А він говорить, що не знає. І скільки дід не питав його, він не признався. А потім дід дав чоловікові горнятко і сказав, щоб він пішов і викопав ямку та набрав там води.

Чоловік пішов і тільки копнув, побачив срібло. Потім другий раз копнув — побачив золото. Вони викопали золото, дід розділив його на три купки. Чоловік, побачивши це, сказав:

— А чого на три? Нас же двоє.

А дід говорить:

— Це тобі золото, а це мені, а третя купа тому, хто з’їв сир, та не признався.

Соромно стало чоловікові. Він хотів зовсім відмовитися від золота, але дід сказав:

— Колись ти все багатство бідним роздав, то тепер тобі все вертається.

Подякував чоловік щедрому дідові, знайшов свою жінку. І стали вони набагато краще жить, ніж раніше. Сон їхній справдився.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

231 (4940). Чарівне горнятко. СУС 785. Записала Перетята Марина 2008 року.
Оповідач: Устименко Світлана Іванівна (1949 року народження), Хомутець, Миргородський район, Полтавська область

Чарівне горнятко

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жила собі сім’я — чоловік та жінка. Одного разу їм наснився сон: якщо коли віддадуть все своє багатство людям, то ще більше збагатіють.Так вони і зробили. Роздали все своє багатство бідним і стали ждати, поки до них прийде ще більше багатство. Але так і не діждалися. І пішов чоловік світ за очі.

Йде та йде він лісом, селами, містами, аж ось стрічає старенького-старенького дідуся. І от вони йдуть вже вдвох. Почули вони, що в одного царя захворіла дочка, і ніхто не може її вилікувати. Пішли чоловік і дід до царя і сказали, що вилікують царівну.

Дідусь знався на чарах, дмухнув дівчині в рот цілющого повітря, вона й ожила.

Цар питає діда, що він хоче за лікування. А старий побачив горнятко і сказав, щоб дали йому. Тільки вийшли з палацу, як чоловік і говорить до діда:

— Який ти дурний, вилікував дівчину, а взяв тільки горщик за це.

Дід нічого не відповів. І пішли вони далі.

Через кілька днів почули вони, що знову в одному царстві хвора дівчина, і ніхто не може її вилікувати. Пішли вони й туди, вилікували її.

Цар питає:

— Що вам за це дати?

Думав дід, думав і побачив сир у мисці і попросив, щоб дали їм того сиру.

Як вийшли вони на дорогу, то знову чоловік обізвав діда дурнем за те, що той взяв сир. А дід сказав, що як зголодніють,буде що їсти.

І от вони йдуть темними пустими лісами, горами, а чоловік позаду йде і потайки їсть сир. І так він з’їв увесь. Сіли вони спочивати. Дід побачив, що немає сиру, і питає чоловіка:

— Де сир?

А той говорить, що сном і духом нічого не знає. І скільки він не питав його, чоловік не зізнався. Дав дід чоловікові горнятко і сказав, щоб він пішов до криниці та набрав там води. Чоловік приніс води, а дід йому каже:

— Викопай коло криниці ямку.

Чоловік пішов і тільки копнув — побачив срібло. Потім другий раз копнув — побачив золото. Приніс він коштовності дідові. Дід розділив їх на три купки. Чоловік побачив це і спитав:

— А чого на три? Нас двоє.

— Це тобі золото, це мені, а це тому, хто з’їв сир та не зізнався.

Стало соромно чоловікові. Він хотів зовсім відмовитися від золота. Але дід сказав:

— Колись ти все багатство бідним роздав. То тепер тобі все нехай повертається.

Сказав і зник. Тільки звідкись доносились слова:

— За добро-добро приходить.

А ще запам’ятай: «Що сховав — те пропало, що віддав — те твоє.»

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

58 (7209). Чарівне горнятко. СУС (785). Записала Шаляпіна Альона 2009 року. Чорна Євгенія Іларіонівна (1944). Дніпропетровська область, Павлоградський район, Павлоград