☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Чарівне потя
Українська народна казка Закарпаття

Жив собі чоловік. Пішов у ліс і ходить з сокирою. Позирає, а там потя скаче. А він хап то потя та й імив його. І дров уже не рубає, а глядає такі дрова, аби були на клітку. Приходи домі та каже жінці: — Я дрова не рубав, а імив потя, буду робити клітку. Справив клітку й то потя в ню запер, рано дає йому їсти, сипле пшениці, а там золоте яйце. Чоловік то яйце взяв і поніс у бовт. І там йому надавали за то яйце хліба, муки, всього.

Другий день позирає — знов яйце є. Поніс його в бовт, а там уже тілько грошей не мають, щоб йому за то яйце заплатити. А потя кожний день несе золоті яйця. І він забрався й пішов у чужу країну ті яйця продавати. А жінка була дома й далі ті золоті яйця збирала.

А чоловіка дуже довго не було. Прийшов іден чоловік, а жінка звідає:

— Чого ви прийшли?

— Я буду з тобою жити, бо твого чоловіка не є. Пішов у світ і не вернувся.

І погодилася на то жінка. А він позирає на то потя, а воно має карточку під шиєю. А карточка пише: «Хто з’їсть з того потяти голову, то буде царьом, а хто з’їсть серце, буде нести з вух золоті яйця.» Він то потя зарізав. І каже жоні:

— Аби нич ніхто з нього не з’їв.

А прийшли хлопці з школи, побігли в тоту хижу, а там потя жарене. Іден вхопив голову, а другий серце. А той чоловік прийшов і говорить:

— А де голова й серце з потяти?

— Хлопці поїли.

— Я їх уб’ю, тих хлопців.

А хлопці боялись та й повтікали. Там була копиця соломи. Вони прийшли під ту копицю й там посідали, лем не разом, їден з їдного боку, а другий з другого.

А в тій державі не було царя. А люди хотіли найти собі царя. Вони зробили такий балон, надули його й пустили. На кого він сяде, той балон, той буде царьом. І балон сів на ту копицю, на той бік, де був хлопець, що голову з потяти з’їв. І прийшли той балон забрати й забрали того хлопця. І дали його в школу.

А другий хлопець назбирав золотих яєць, продав їх, купив собі костюм і пішов у світ. І треба було йому йти через три води. Прийшов д’перевізникови:

— Перевези ня.

— Дай золоте яйце.

І він йому дав. Перевізся та й прийшов до другої води. А другий перевізник каже:

— Дай дві яйці золоті, то тя перевезу.

Хлопець дав, і той його перевіз. Прийшов до третьої води.

А перевізник каже: — Дай три яйці. Дав три яйці, і він його перевіз.

Прийшов хлопець у другу державу, а там була в царя дочка. І вона говорить, що за того піде заміж, хто їй зробить хрест золотий. А він тих яєць мав доста та й зробив з них золотий хрест. Та наклав золотих яєць. І царівна за нього вийшла заміж. І він далі ніс із вух золоті яйця. А брат його закінчив школу й став царьом. І ще й нись жиють брати, кить не повмирали. Казці конець, хто казав, той молодець.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Лази, Воловецького району, Закарпатської області 24 січня 1997 року Гогирчак Михайло Іванович (1908 року народження)