☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Чарівні дині
Українська народна казка Кіровоградщини

Жили собі два брати. Росли вони у бідній хаті. Настав час женитися. Старший Юра взяв собі за жінку стару дівчину, зате багату. Молодший, Михайло, взяв собі за жінку молоду дівчину, сироту. І жив у бідності, адже не було нічого для господарювання.

І ось Михайло вирішив піти навідати брата, та Юра не дуже був радий брату. Адже давно забув, що вони рідня, і тому, найшовши привід, вигнав Михайла, обізвавши його жебраком, і сказавши, щоб він ніколи більше не приходив до нього.

Після того випадку Михайло майже не бував у брата, та нужда змусила. Адже надійшла весна, а у нього не було насіння і на одну грядку. Зажурився чоловік, що він нічого не посіє, а там прийде зима. Тому, порадившись з дружиною, пішов до Юрка, та брат знову вигнав Михайла. Так настало й літо.

Хата в Михайла невелика, та під її стріхою багато ластів’ячих гнізд. Знявся якось вітер і викинув із гнізд ластів’ят. Погинули пташенята, лише одне лишилося, та й те зламало ніжку. Взяв Михайло пташечку, довго доглядав її і видужала пташка. Михайло виніс її із хати і випустив на волю.

Через кілька днів ластівка вернулася і, покружлявши навколо хати, випустила з дзьобика зернину дині. Помітив зернину Михайло зрадів і посадив на городі. Минуло літо й виросли бідному чоловікові три великі дині.

Якось одного дня Михайло попросив дружину принести диню для того, щоб зварити вечерю. Та жінка не змогла навіть підняти диню і тому покликала чоловіка на допомогу. Пішли вони обоє і ледве занесли до хати. Михайло взяв сокиру, і розколов диню, а у ній повно усіляких страв та різних напоїв. Внесли до хати другу диню. Та не встиг Михайло розколоти, як із неї вивалився одяг. Занесли третю диню, з якої висипалася ціла громада золота і срібла. Так в Михайла почалося нове життя і він вже нічого не ходив просити до старшого брата.

Та дізнавшись про те, що Михайло розбагатів, його брат Юра почав заздрити йому. І дуже хотів дізнатися, звідки прийшли до бідного брата такі гаразди. Тому послав свою жінку, щоб та дізналася, звідки у Михайла стільки золота. Повернулася Юрова жінка додому і все, що дізналася від Михайлової жінки, розповіла чоловіку.

Настала весна, звили собі гніздо ластівки й під Юровою хатою. Та не дочекався вихора Юра, узяв довгу палицю і позбивав гнізда. Підняв одне пташеня з поломаною ніжкою, вилікував його і випустив на волю. Минув час і ластівка принесла насінину дині. Через деякий час з’явилася диня, а Юра й цьому радий. Адже він навіть ночував на городі, щоб не вкрали диню. Занесли вони її до хати. Махнув Юра сокирою, диня розкололася на дві половини, а зсередини вубухнуло полум’я. Згоріло все Юрове добро. До брата йти просити не хотів, гордість не позволила, й пішов по світу з торбою.

А Михайло, дізнавшись, що трапилося, пішов до брата запропонувати допомогу, та нікого не застав на пустому дворі, вкритому попелом.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

184 (8076). Чарівні дині. СУС — 735*****. Записала Дубенчук Дарія 2010 року. Руднік Валентина Іванівна (1932). Кіровоградська область, Ульянівський район, Кам’яний Брід