Українські народні казки

Черв’як і ведмідь

Українська народна казка Кіровоградщини

Перед печерою, в якій ночував ведмідь, було одне велике дерево, що ростучи та товстіючи, щораз більше заступало вхід у печеру.

Одного дня розлютився ведмідь на дерево і хотів його звалити. Побачив це черв’як із другого всохлого дерева та й сказав ведмедеві:

— Ти думаєш, що можеш його звалити? Не зможеш. Коли воно тобі перешкоджає, то знайди собі інше житло, доки я звалю це дерево.

Ведмідь розсміявся та й став глузувати з черв’яка:

— Краще мовчи! Як ти, такий малий, зможеш звалити дерево, яке я не можу?

— Поживемо, побачимо, — сказав черв’як.

Уліз у дерево та й рік не минув, як він звалив його. А тоді сказав ведмедеві:

— Тепер скажи, хто із нас дужчий?

— Я сильніший, — відказав ведмідь, — а не міг звалити дерево одразу, бо тоді ослаб.

А черв’як йому сказав:

— Е, крутиш, ведмедю. Моя сила певніша, хоч і повільніша. Бо недарма кажуть, що мала крапля руйнує скелю.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

205 (8103). Черв’як і ведмідь. СУС — 75В*. Записала Яремчук Дарія 2010 року. Млечук Валентина Дмитрівна (1950). Кіровоградська область, Ульянівський район, Шамраївка