Українські народні казки

Череп’яний горщик

Українська народна казка Полтавщини

Якось лісом бігла мишка та й натрапила на череп’яний горщик. Зраділа вона й питає:

— А хто в горщику живе?

Ніхто не відповів. Мишка залізла в горщик і каже:

— Тут я буду жити!

Тепло її, затишно. Якщо холодно — вона глибше сховається. Якщо тепліше — визирає, природою милується.

Якось провітрила мишка своє житло, як завжди, постіль постелила.

Тільки вмостилася зручніше, коли це комар до неї стукає:

— А хто, хто живе в цьому горщику?

— Я, мишка-шкряботушка!

— А ти хто?

— А я комарик-дзюбарик ! Пусти мене до твого горщика!

І стали вони жити удвох у горщику. А на другий день стукає до них жабка-скрекотушка.

— Хто, хто в горщику живе?

Я, мишка-шкряботушка! Я, комарик-дзюбарик! А ти хто?

— А я, жабка-скрекотушка, пустіть і мене! Заходь будемо вже у трьох жити.

Наступного дня стрибав по лісу зайчик, побачив горщик та й каже:

— Хто, хто в горщику живе?

— Я, мишка-шкряботушка! Я, комарик-дзюбарик! Я, жабка-скрекотушка! А ти хто?

— А я зайчик-побігайчик! Пустіть і мене до вас у горщик !

Заліз і заєць до них, Стало їх вже четверо. Ось біжить лисичка. Стала й собі проситися до горщика. Впустили і її. З лисичкою тепліше стало, хоч і тісніше. Та й куди йти хворій кумасі, доки не видужає?

Мишка із зайчиком приносили їй трави для ліків, жабка води із озера, комарик пісеньку співав. Видужала лисичка і стали звірі жити у дружбі та злагоді.

Якось цим лісом ішов ведмідь і побачивши горщик вирішив відпочити на ньому, сів ведмідь на горщик він і тріснув.

А звірі з переляку розбіглися хто куди!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

246 (4918). Череп’яний горщик. СУС 283В*. Записала Лага Марина 2008 року. Ронко Зінаїда Петрівна (1957). Полтавська область, Шишацький район, Михайлики