Українські народні казки

Чи ти чуєш, Григоре

Українська народна казка Покуття

Оден музикант ходив по селах грати і вертався додому. А оден чоловік, що погано жив з жінкою, узяв собі на руку мішок і пішов від хати, бо жінка його дуже гризла. І подумав той чоловік: «Вступлюся від хати, аби-м не чув її сварки». І здибається він з тим музикантом. А вони були оба з одного села. Той музикант каже:

— Ти де йдеш, Григоре? А він відповідає:

— Сам не знаю, де. Іду, аби вступився від тої біди, бо дуже мене гризе.

Григор вернувся і йде з музикантом. І приходять вони до Григорової хати, заглянули у вікно, а жінка вже сидить з попом за столом. Музикант говорить Григорови:

— Лізь у міх, і я тебе занесу до хати.

І він узяв на плечі мішок, а в ньому сидить Григор. Зайшов музикант до хати, поклав мішок під лаву, а сам сів на лаву.

А піп з жінкою випивали, дали випити й музикантови. Жінка питає того музику:

— Що ти там несеш у мішку?

— Свій заробіток.

Поїли вони, попили, музикант витяг скрипку і починає грати. А піп устав, молодицю в руки і танцюють по хаті. Танцює піп і все «гопа-па, гопа-па!» А той музика каже, грає і примовляє:

— Ой, чи чуєш, Григоре?

Жінка з попом говорить.

Як маєш ніж при собі,

Розпори міх на собі.

Дай жінці раз, а попови два,

Аби не казав «гопа-па»! Той взяв ніж, розпоров мішок, взяв тачівку і як попа потягнув два рази по голові, піп лиш простерся серед хати. Та й жінку бив. Дав добре їй та й каже:

— Дівай його, де хоч’, аби він мені в хаті не був.

І жінка відтягла попа далеко, щоби коло її хати не був. Та й уже більше не хотіла вона попів.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Долина, Тлумацького району, Івано-Франківської області
17 липня 1992 року
Оповідач: Павлюк Андрій Михайлович (1915)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.