Українські народні казки

Чистота пішла на висоту

Українська народна казка Гуцульщини

Їхав вуйко волами почерез ріку. А йшов студент і попросив, щоб вуйко перевіз його.

— Хто ти такий? — питає вуйко.

— Студент.

— То, значить, шту́дер. Сідай, підвезу, будеш мені відповідати на мої запитання.

Показав вуйко на воду та й питає:

— Що це таке?

— Вода, — відказує студент.

— Неправда, — каже вуйко та студента батогом. — Це називається Божа благодать. А що таке кіт? — питає вуйко.

— Ну кіт, — каже студент. А вуйко каже:

— Неправда, то не кіт, а чистота. І знов студента батогом.

— А що таке під? — питає вуйко. Студент каже:

— Під.

— Ні.

— Стрих.

— Ні, це висота.

І знов його вдарив батогом. І поїхали далі.

Був уже вечір, і студент попросився у вуйка ночувати. А вночі встав, прив’язав котови до хвоста куделю і запалив. Кіт із страху втік на під. Студент виштрик у вікно і кричить знадвору, будить господаря:

— Вставайте, вуйку! Пішла чистота на висоту і понесла красоту. Як не буде Божої благодати, то збудетеся хати.

Та й пішов студент.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області
31 липня 1983 року
Оповідач: Близнюк Василь Богданович (1969 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.