Українські народні казки

Чоботи

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив хлопчик. І цей хлопчик все літо працював у пана. Він працював на огороді, пас худобу і заробив на чоботи.

Йде додому, а чоботи звісив через плечі. Шлях був довгий, і він вирішив заночувати в лісі. А чоботи надів на ноги, щоб ніхто не вкрав.

Прокинувшись вранці, хлопчик подивився на ноги та й каже:

— Де мої ноги? Це не мої ноги. Мої були в чоботах.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

35 (7184). Чоботи. СУС 1288*. Записала Опенько Людмила Миколаївна 2009 року. Білик Валентина Григорівна (1950). Дніпропетровська область, Царичанський район, Царичанка

Чоботи

Українська народна казка Чернігівщини

Був собі багатий чоловік і мав сина. От як він умирав, то покликав до себе сина і каже йому:

— Дивись, синку, як я помру, то щоб у тебе кожної суботи були нові чоботи.

— Добре, тату, — відповідає той.

Помер батько. Син, діждавшись п’ятниці, пішов на базар та й купив собі нові чоботи. А в неділю іде до церкви в нових чоботах.

Так він робив кожного тижня і все, що було, попродав. Нема ні волів, ні корів, ні повітки, ні коней. А як не стало що продавати, сів він та й журиться. Думає: «Що ж це батько мені порадив? Тепер у мене нічого немає».

А батько йому не сказав, а син не додумався, що батько не купував нові чоботи щотижня, лише гарненько намазував їх звечора дьогтем. А хлопець вирішив, що у нього є досить чобіт і почав носити їх. Зносив усе, виліз на горище та й дістав батькові старі чоботи. Глянув, а там гроші. Він за ті гроші знову накупив собі і коні, і воли, і корови та й став хазяїном.

А чоботи носив довго, бо чистив їх дбайливо звечора дьогтем.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

206 (5263). Чоботи. СУС 915А. Записав Сипченко Артем (5 клас) 2008 року. Сипченко Катерина Іванівна (1943). Чернігівська область, Менський район, Слобідка

Чоботи

Українська народна казка Кіровоградщини

Був собі чоловік багатий і мав тільки одного сина. От як він умирав, то призвав до себе сина та й каже:

— Гляди ж, сину, щоб у тебе, як я вмру, були щосуботи нові чоботи.

Син і каже:

— Добре.

От як умер батько, син, діждавшись п’ятниці, іде в місто до торгу. Купив собі нові чоботи і приходить в неділю до церкви в нових чоботях. Дождав другої п’ятниці і знов іде чоботи купувати. А старі узяв та й нагору закинув. Так він робив щотижня, аж поки все, що в нього було — коні, воли, город не продав за чоботи.

А як не стало вже нічого й продавати, він сів та й давай журитися. Думає собі: «Що це батько мені наробив? Нащо він сказав, щоб у мене щонеділі були новенькі чоботи? А тепер я через них нічого не маю, зовсім бідний став».

Батько йому не сказав, а він сам не здогадався, що батько не купував щонеділі нові чоботи, а тільки кожної суботи гарненько вимазував їх дьогтем. От вони й ставали, як нові.

Потім син надумався: «Є у мене багато чобіт. Познімаю я їх згори та й буду носити». От він носив ті чоботи, носив, аж поки і їх не стало. А далі й каже:

— Нагорі у мене ще є батьківські шкарбани. Достану їх, то, може, ще який день походжу.

Коли до тих шкарбанів, аж там гроші заховав батько. Він за ті гроші закупив собі знову і коней, і волів, і все хазяйство та й став таким хазяїном, як і його батько. А чоботи вже не купував щонеділі, а латав їх, як часом подеруться, та мазав дьогтем.

От як біда навчила хазяйнувать та чоботи носить.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

125 (8008). Чоботи. СУС 915А. Записав Красний Валерій 2010 року. Красний Семен Тихонович (1938). Кіровоградська область, Маловисківський район, Мала Виска

Чоботи

Українська народна казка Чернігівщини

Жив-був собі багатий чоловік і мав дочку. Батько господарював, а дочка в домі хазяйнувала. От він як умирав, покликав її до себе та й каже:

— Гляди, дочко, хазяйнуй і щоб кожної неділі у тебе були новенькі чоботи.

Донька й каже:

— Добре, тату, все зроблю, як треба.

От помер батько. Донька діждавшись п’ятниці, йде на ярмарок і купує собі чоботи. Приходить в неділю до церкви в нових чоботях. На другу п’ятницю вона знову йде в місто, купує чоботи, а старі на горище закинула. Так вона купувала чоботи, поки не продала все, що у неї було — воли, корови, кози, город.

А як не було вже чого продавати, сіла вона та й давай журитися: «Що це батько мені наробив? Навіщо він сказав, щоб у мене щонеділі були новенькі чоботи? Тепер я зовсім бідна стала і нічого не маю» . Сама вона не додумалась і батько не казав, що він купував весь час нові чоботи, а тільки гарненько звечора чистив їх дьогтем.

Потім вона згадала, що має багато чобіт на горищі, полізла, дістала їх і стала носити. Носила, носила, доки їх не стало, а далі каже:

— Піду у комору, дістану батькові шкарбани, то ще, може, яку годину походжу.

Коли вона до тих шкарбанів — аж там батько гроші заховав. Вона так зраділа, купила собі знов і кіз, і волів. Стала такою хазяйкою, як і батько. А чоботи вже не купувала щотижня, а латала їх час від часу і мазала дьогтем. Ось як би не біда, то й хазяйнувати добре не навчилась би.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

40 (4166). Чоботи. Записала Доманенко О. М. 2008 року. Кузьменко Ганна Максимівна (1927). Чернігівська область, Бобровицький район, Нова Басань