Українські народні казки

Чоловік, вовк, дикий кабан і ведмідь

Українська народна казка про тварин

Їхав чоловік із гаю. Стрічають його вовк, ведмідь і дикий кабан та й кажуть:

— Ну, що ми тобі, чоловіче, скажемо?

— Кажіть, — каже чоловік.

— Ми, — кажуть, — силу маємо, позич нам хитрощей.

— Я б вам, братця, позичив, дак дома висить на кручку. Знаєте що?

— А що?

— Я вас оставлю, а сам з вовком пойду додому по хитрощі. Дойшов до дому і каже вовку:

— Отут ти подожди, а я пойду у хату.

Вовк остався, а той чоловік пойшов у хату, взяв ружжо да й убив його. Тоді вернувся він у хату, набрав сала і ковбас і пойшов туди — до коня. Прийшов туди, наклав огню і пряже сало і ковбаси. Стало воно пахнуть, а ведмідь і питає:

— Що це таке пахне? Дай і мені!

А чоловік показує йому пальцем на кабана і каже:

— Ото, — каже, — воно. Пойди його вбий! Ото з того таке смашне.

Ведмідь, недовго думавши, викрутив дуба да й убив кабана. От той чоловік бере його смалить, і тільки прижарить його, сало пригорить і запахне, а ведмідь і рве його.

— А, — каже чоловік, — підожди, поки осмалю!

— Хіба, — каже ведмідь, — ти мене прив’яжеш, а то я не витерплю: таке воно смашне...

От той чоловік його прив’язав до дуба і питає:

— А що, чи кріпко я тебе прив’язав? Попробуй, чи одірвешся? Ведмідь попробував.

— Кріпко, — каже, — тепер не одірвусь!..

От тоді чоловік узяв сокиру, убив ведмедя да тоді й каже:

— Оце вам усім трьом хитрощі.

Походження та примітки

Чоловік, вовк, дикий кабан і ведмідь. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — — . Зап. у м. Борисполі Переяславського пов. Полтавської губ. Час запису не зазначений. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским, т. I, СПб., 1872; т. II, 1878., II, стор. 108—109. Паралелі: Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 345—347; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 214.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Чоловік, вовк, дикий кабан і ведмідь

Українська народна казка Чернігівщини

Одного разу їхав чоловік з лісу. Зустрічають його вовк, ведмідь, дикий кабан та й кажуть:

— Сильніші ми за тебе, та позич нам хитрощів.

— Я б вам, братці, позичив, та дома висять на гачку. Знаєте що? Я вас залишу, а сам з вовком піду по хитрощі.

Дійшли додому, чоловік і каже вовкові:

— Отут ти почекай, а я піду в хату.

Послухав вовк, залишився надворі чекати. А чоловік пішов у хату, взяв рушницю та й убив вовка. Тоді набрав сала, ковбас, повернувся до ведмедя й дикого кабана. Розпалив вогонь і почав ковбаси смажити. Стало воно пахнути, а

ведмідь і питає:

— Що це так пахне? Дай і мені!

А чоловік показує пальцем на кабана, мовляв, воно. Ведмідь, недовго думаючи, убив кабана. Чоловік взяв м’ясо та й смалить. Тільки сало стало присмажуватися, ведмідь схопив його і почав рвати.

— Ні, — каже чоловік, — почекай, поки досмажиться.

— Хіба ти мене прив’яжеш, а то я не стерплю, бо дуже воно смачне.

От той чоловік прив’язав ведмедя до дуба й питає:

— А чи міцно я тебе прив’язав? Спробуй, чи не одірвешся?

Ведмідь спробував та й каже:

— Міцно, не одірвуся.

Тоді чоловік схопив сокиру та й завалив ведмедя, а потім каже:

— Дурні! Хитрощів прийшли позичати!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

41 (4167). Чоловік, вовк, дикий кабан і ведмідь. СУС — .Записала Доманенко О. М. 2008 року. Хряпа Галина Іванівна (1924). Чернігівська область, Бобровицький район, Нова Басань