Чоловік, вовк, дикий кабан і ведмідь Українська народна казка про тварин
Їхав чоловік із гаю. Стрічають його вовк, ведмідь і дикий кабан та й кажуть:
— Ну, що ми тобі, чоловіче, скажемо?
— Кажіть, — каже чоловік.
— Ми, — кажуть, — силу маємо, позич нам хитрощей.
— Я б вам, братця, позичив, дак дома висить на кручку. Знаєте що?
— А що?
— Я вас оставлю, а сам з вовком пойду додому по хитрощі. Дойшов до дому і каже вовку:
— Отут ти подожди, а я пойду у хату.
Вовк остався, а той чоловік пойшов у хату, взяв ружжо да й убив його. Тоді вернувся він у хату, набрав сала і ковбас і пойшов туди — до коня. Прийшов туди, наклав огню і пряже сало і ковбаси. Стало воно пахнуть, а ведмідь і питає:
— Що це таке пахне? Дай і мені!
А чоловік показує йому пальцем на кабана і каже:
— Ото, — каже, — воно. Пойди його вбий! Ото з того таке смашне.
Ведмідь, недовго думавши, викрутив дуба да й убив кабана. От той чоловік бере його смалить, і тільки прижарить його, сало пригорить і запахне, а ведмідь і рве його.
— А, — каже чоловік, — підожди, поки осмалю!
— Хіба, — каже ведмідь, — ти мене прив’яжеш, а то я не витерплю: таке воно смашне...
От той чоловік його прив’язав до дуба і питає:
— А що, чи кріпко я тебе прив’язав? Попробуй, чи одірвешся? Ведмідь попробував.
— Кріпко, — каже, — тепер не одірвусь!..
От тоді чоловік узяв сокиру, убив ведмедя да тоді й каже:
— Оце вам усім трьом хитрощі.
Чоловік, вовк, дикий кабан і ведмідь Українська народна казка Чернігівщини
Одного разу їхав чоловік з лісу. Зустрічають його вовк, ведмідь, дикий кабан та й кажуть:
— Сильніші ми за тебе, та позич нам хитрощів.
— Я б вам, братці, позичив, та дома висять на гачку. Знаєте що? Я вас залишу, а сам з вовком піду по хитрощі.
Дійшли додому, чоловік і каже вовкові:
— Отут ти почекай, а я піду в хату.
Послухав вовк, залишився надворі чекати. А чоловік пішов у хату, взяв рушницю та й убив вовка. Тоді набрав сала, ковбас, повернувся до ведмедя й дикого кабана. Розпалив вогонь і почав ковбаси смажити. Стало воно пахнути, а
ведмідь і питає:
— Що це так пахне? Дай і мені!
А чоловік показує пальцем на кабана, мовляв, воно. Ведмідь, недовго думаючи, убив кабана. Чоловік взяв м’ясо та й смалить. Тільки сало стало присмажуватися, ведмідь схопив його і почав рвати.
— Ні, — каже чоловік, — почекай, поки досмажиться.
— Хіба ти мене прив’яжеш, а то я не стерплю, бо дуже воно смачне.
От той чоловік прив’язав ведмедя до дуба й питає:
— А чи міцно я тебе прив’язав? Спробуй, чи не одірвешся?
Ведмідь спробував та й каже:
— Міцно, не одірвуся.
Тоді чоловік схопив сокиру та й завалив ведмедя, а потім каже: