Українські народні казки

Чоловік-провидець

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Ішов чоловік на базар. Дивиться, а циган пиляє гілку на дереві, на якій сидить. Дядько й каже циганові:

— Цигане, цигане, впадеш.

— Ні, дядечку, я добре тримаюсь.

Нічого не сказав чоловік, та й пішов собі. Вертається він увечері додому, а циган лежить під деревом. Побачивши знову чоловіка, схопився і почав за ним бігти. Кричить:

— Дядечку, як ви знали, що я впаду?

— Я провидець, — сказав подумавши той.

— То скажіть, коли я помру.

— Та тоді, коли сідниці стануть холодними.

Ходить циган, журиться, пробує чи сідниці холодні. А й справді холодні. Та й став копати яму на смерть. Чоловік через деякий час знову іде на базар. Дивиться циган копає яму. Питає його:

— Цигане, цигане навіщо ти яму копаєш?

— Бо в мене сідниці холодні, Вмиратиму скоро.

— Хочеш я тебе врятую. Принеси батога.

Приніс циган батога, а дядько й відшмагав його по м’якому місці. Як підхватився циган! Лап-лап себе за сідниці, а вони гарячі.

— Ой, спасибі тобі чоловіче, — каже циган, — ти мене від смерті врятував.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

150 (5198). Чоловік-провидець. СУС 1240. Записано 2008 року. Любченко Зінаїда Андріївна (1947). Черкаська область, Маньківський район, Добра