Українські народні казки

Чому в ластівки хвіст, мов ріжки

Українська народна казка Поділля

Багато-багато років тому правив світом страшний змій Жерикров. Харчувався він лише самою кров’ю. Нікого не жалів. А підлий комар був у нього на побігеньках. Гукнув одного разу змій комара і наказує йому:

— Облети усю землю й покуштуй кров усіх живих істот. А коли повернешся, розкажеш мені, в кого найсолодша кров. Тих я зводитиму з світу.

Полетів комар. Виконав наказ і повертається назад. Дорогою зустрів ластівку.

— Куди літав? — питає та.

— За наказом повелителя мого облетів усю землю, щоб дізнатися, в кого найсолодша кров.

— Ну і в кого ж?

— Найсолодша кров у людини, — пропищав комар.

Ластівка занепокоїлась.

— Не кажи , комаре, змієві правди. Людина добра, не губи її.

— Ні, скажу!

Ластівка знову:

— Благаю тебе, не роби людині зла, вона мій друг і захисник.

А комар:

— Ні, скажу!

Прилетів комар до Жерикрова, а ластівка вже кружляє.

— Ну ,- засичав змій, — розповідай про все, що розвідав. Не дай Боже, скажеш неправду...

— Володарю мій і повелителю, — почав комар, — скажу тобі щиру правду, нічого не приховаю. Найсмачніша, найсолодша кров у...

Хотів він сказати «у людини», та не встиг. Ластівка стрімголов кинулась на комара і відщипнула йому гострим дзьобом кінчик язика. Заметався комар над змієм, але нічого не може вимовити.

А ластівка весело джеркоче:

— Я знаю, Жерикров, що хотів сказати твій прислужник: найсолодша кров у змія.

Розлютився змій, скрутився в клубок, стрибнув у небо, роззявивши пащу. Але ж нема пташки, проворнішої за ластівку. Метнулася вона вбік і Жерикров тільки її за хвостик схопив. Та рвонулася ластівка і втекла від лютої смерті.

А страшний змій з трьома пір’їнками в зубах упав з висоти на землю вдарився об камінь та й навіки затих.

Ось чому в ластівки хвостик, мов ріжки, і ось чому люди так люблять цю пташку.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

229 (6543). Чому в ластівки хвіст, мов ріжки. СУС —. Записано 2009 року.
Оповідач: Слободянюк Борис Федорович (1920 року народження) Пиковець Козятинський район Вінницька область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.