Українські народні казки

Чому гуси миються у воді, коти — на печі, а кури порпаються у поросі

Українська народна казка Поділля

Жив собі чоловік, котрий мав кота, гусей та курей.

Коли прийшло літо й сонце добре припекло, гуси зібралися воду шукати. Ідуть, ідуть, зустріли курку.

— Куди йдете, гуси?

— Шукаємо воду, бо велика спрагота.

— І я піду з вами, — каже курочка, бо ж її сонце пригріло й дуже тепло їй стало, що аж рот роззявила.

— Ну, йди з нами.

Ідуть, ідуть, зустріли кота.

— Куди йдете? — питає кіт.

— Шукаємо воду.

— І я піду з вами піду, добре?

— Іди.

Ідуть, ідуть, ідуть. Нарешті побачили озеро. Гуси знялися на крила й полетіли у воду. Плавають, купаються, й так їм добре, що аж гогочуть.

Курочка й кіт стали на березі й дивляться. Сонце жарить. Дуже хотіли б залізти у воду, але бояться. Аж ось помітили у воді таких, як вони, кота і курочку.

— Ну, коли вони не бояться, то чого нам боятися?

І поскакали у воду. Але нараз почали тонути. Насилу вибрались на берег.

Кіт глянув на озеро, й так йому недобре зробилося, що аж затрясся, втерся лапками й каже:

— Не буду я більше такий дурний, щоб лізти у воду. Помиюся й на печі.

— І я не буду лізти більше у воду. Ліпше попорпаюся у попелі.

Зібралися та й ідуть додому. Курочка скочила в купу пороху й від радості замахала крилами.

— Це моя купіль! У сто разів ліпша ніж вода!

А кіт шмигнув до хати, скочив на піч, замурчав і почав лапками митися.

— Не проміняю я піч на озеро. На печі не треба плавати.

І від того часу гуси купаються у воді, коти миються на печі, а кури порпаються в поросі. А хто не вірить, хай перевірить!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

11 (6340). Чому гуси миються у воді, коти — на печі, а кури порпаються у поросі. СУС —, новотвір. Записано 2009 року. Беличко Людмила Василівна (1977). Вінницька область, Вінниця

Чому гуси миються у воді, коти — на печі, а кури порпаються у поросі

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив на світі один чоловік, який мав кота, гусей і курей. Як наступило літо і припекло сонце, гуси зібрались і пішли шукати воду. Ідуть вони й ідуть. Зустріли курочку.

— Куди йдете? — питає вона.

— Ідемо шукати воду бо дуже жарко.

— І я піду з вами, — каже курочка.

— Ну ходімо.

Ідуть вони й ідуть і зустріли кота.

— Куди йдете? — питає він.

— Ідемо шукати воду.

— І я з вами піду.

— Ходи.

Ідуть вони й ідуть і побачили озеро. Гуси побігли і купаються. Так їм добре, що аж гогочуть. Курочка й кіт бояться лізти у воду, але коли побачили других кота і курочку там, то й самі стрибнули у воду. Вилазять бідні, бо трохи не потонули, й кажуть:

— Не будемо більше у воду лізти, ми не дурні!

І потім пішли додому. Кіт ліг на печі й вмивається, а курочка в поросі порпається.

І від того часу гуси у воді купаються, коти на печі вмиваються, а кури в поросі порпаються.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

78 (7228). Чому гуси миються у воді, коти на печі, а кури порпаються у поросі. СУС —. Записала Науменко Анна 2009 року. Лісна Надія Прокопівна (1952). Дніпропетровська область, Петриківський район, Петриківка

Дивіться також