Чому кіт і собака ворогують

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись дуже давно жили собі в селянина двоє друзів — кіт Мурко і собака Сірко.

Посіяв якось селянин пшеницю і ячмінь.

Коли зерно доспіло, його обмолотили, просіяли, зсипали у великі гарбузові глечики й поставили в комору. Але селянин боявся, щоб зерно не покрали злодії й не поїли миші.

Покликав він Мурка й Сірка і наказав їм охороняти зерно вдень та вночі. Спочатку друзі стерегли вдвох. Але ні мишей, ні злодіїв не було видно.

— Давно ми тут стоїмо, а нічого не сталося, — сказав кіт Мурко, — давай будемо сторожувати по черзі.

Сірко погодився і сказав, що піде спати першим. Тільки собака пішов спати, з’явилися злодії. Вони забрали з комори кілька глечиків. Мурко бачив це, але подумав, що не його це справа — проганяти злодіїв. Згорнувся клубочком і заснув.

Коли собака вернувся, кіт йому нічого не сказав. А як кіт пішов спати, миші залізли в комору і почали точити зерно. Сірко бачив це, але вирішив, що не його то справа — ганяти мишей. Ліг та й заснув.

Якось хазяїн зайшов у комору й злякався, бо зерна там майже не було.

— Мурко! Сірко! — сердито загукав він. — Де зерно, яке я наказав вам стерегти?

— Це Мурко винен! Миші тягали зерно, поки він спав.

— Ні, це Сірко винен — кричав кіт. — Злодії покрали зерно, а його тут не було.

Довго кричали вони, звинувачуючи один одного. Хазяїн розсердився і вигнав обох з дому.

З тих пір кіт і собака стали найлютішими ворогами. Хоч би де вони не зустрілись, завжди гризуться

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

219 (6193). Чому кіт і собака ворогують СУС-. Записано 2009 року. Мокронос Мотрона Леонтівна (1920). Черкаська область, Драбівський район, Драбів